Особисте життя Ейнштейна: маловідомі факти про дружин та дітей генія

Відомий фізик, що перевернув уявлення про всесвіт, поза межами науки мав складний характер, пережив серію сімейних драм та залишив неоднозначний слід у долях своїх близьких. Альберт Ейнштейн назавжди увійшов у світову історію як засновник сучасної фізики та автор теорії відносності. Проте за фасадом генія з люлькою та скуйовдженою шевелюрою ховалася людина з вельми суперечливою особистою біографією та численними дивацтвами. Його приватне життя було насичене пристрастями, принизливими вимогами до близьких та трагічними розлуками з дітьми. Трагедії першої родини та науковий аскетизм Першою дружиною вченого стала його однокурсниця Мільова Маріч, талановита математикиня, шлюб із якою був укладений у 1903 році. Попри інтелектуальну спорідненість, сімейне щастя тривало недовго: Ейнштейн склав для дружини перелік жорстких умов, що фактично зводили її роль до хатньої робітниці, яка не мала права на власну думку чи прояви ніжності. Найважчою сторінкою їхнього союзу стала доля первістка — доньки Лізерль, яку за наполяганням батька віддали на виховання в іншу родину, де дитина невдовзі померла. Доля синів пари також склалася непросто: старший Ганс Альберт усе життя відчував образу на батька через його ставлення до матері, а молодший Едуард, захворівши на шизофренію, провів залишок днів у психіатричній лікарні за рішенням фізика. Шлюб остаточно розпався через численні зради Альберта, хоча при розлученні він передав Мільові всі кошти від своєї Нобелівської премії. Кузена, кохання та загадковий фінал Другою обраницею генія стала його двоюрідна сестра Ельза Левенталь, яка, на відміну від своєї попередниці, не цікавилася наукою і спокійно сприймала вільний спосіб життя чоловіка. Цікаво, що спочатку Ейнштейн залицявся до старшої доньки Ельзи — Ільзе, але після її відмови зупинив свій вибір на матері. У цьому шлюбі вчений знайшов необхідний побутовий затишок, продовжуючи при цьому захоплюватися вітрильним спортом та грою на скрипці. Смерть великого фізика у 1955 році була такою ж непересічною, як і його життя: перед кончиною він знищив свій останній науковий рукопис, зміст якого досі залишається загадкою. Патологоанатоми, що проводили розтин, виявили аномальну структуру його мозку з величезною кількістю клітин, що відповідають за логіку. Сьогодні спадщину Ейнштейна продовжують його правнуки, які обрали різні шляхи — від медицини та бізнесу до музики.