На окупованих територіях Росія запустила новий механізм масового відбирання житла

На тимчасово окупованих територіях України російська влада розширила практику фактичної конфіскації житла місцевих жителів. У грудні Держдума РФ ухвалила закон, який дозволяє визнавати квартири та будинки «безгосподарними» й передавати їх іншим особам, що фактично легалізує масове відбирання нерухомості. Як зазначають у Центрі протидії дезінформації, нові норми не містять чітких критеріїв, за якими житло можуть визнати «нічийним». Рішення повністю залежить від окупаційних адміністрацій, що створює умови для довільних і масових зловживань. Під ризиком опиняється майно як людей, які виїхали через війну, так і тих, хто залишився жити в окупації. Механізм, передбачений законом, діятиме щонайменше до 2030 року, однак його вже активно застосовують. За словами місцевих мешканців, окупаційна влада посилила перевірки квартир, з’ясовує, хто фактично проживає у помешканнях, вимагає документи на право власності та реєстрацію, а також шукає тих, хто виїхав за межі окупованих територій. Конфісковане житло, за свідченнями очевидців, передають російським військовим, силовикам, чиновникам і працівникам бюджетної сфери, яких завозять із РФ. Таким чином Росія системно заміщує місцеве населення лояльними до окупаційної влади людьми. Частину квартир також надають трудовим мігрантам, які працюють на окупованих територіях. Окремо місцеві жителі повідомляють, що частину житла «резервують» для лікарів, яких не вистачає в регіонах, однак медична допомога здебільшого спрямована на обслуговування окупаційних структур. Водночас будь-яка підозра з боку окупаційної адміністрації може стати підставою для внесення квартири до списків «безгосподарних». Обіцяне відновлення зруйнованого житла, за словами місцевих, має вибірковий характер. У багатьох містах пошкоджені будинки роками залишаються в аварійному стані, а нове житло будують переважно для продажу за завищеними цінами. На тлі цього мешканці знову звертаються зі скаргами до російської влади, однак, як зазначають активісти, результат залишається незмінним: руїни на місцях і повна відсутність реального захисту прав людей.