Росіяни вбили 12-річну волонтерку, її маму й матір військового: що відомо про загиблих в “Епіцентрі” у Харкові

Під час обстрілів Харкова росіяни поцілили у друкарню "Фактор-Друк" і будівельний гіпермаркет "Епіцентр", вбивши щонайменше 23 цивільних, серед яких мама з донькою та співробітники друкарні. "Хвилювалася за сина-військового, а горе сталося з нею" 23 травня російські війська вдарили ракетами С-300 по найбільшій друкарні у Харкові "Фактор-Друк". Одна з ракет поцілила у саму будівлю, ще дві вибухнули поряд. У результаті загинуло семеро працівників друкарні, ще 21 було поранено. Колеги кажуть, що загинули найдосвідченіші співробітники. Серед них друкарка Тетяна Храпіна. У жінки залишилися мама похилого віку та дорослі дочка й син. Він зараз на фронті захищає Україну. "Таня весь час непокоїлася за нього, а горе сталося з нею", – каже одна з її колег. Вона згадує, що Тетяну на підприємстві називали "котячою мамою" за те, що жінка дуже любила котів і завжди їх підгодовувала. Навіть перед вихідними обов'язково комусь залишала їжу для тварин, щоб вони не були голодними. "Таня була дуже веселою, і ми всі любили її за цей сміх. Вона була дуже добра, роботяща. Коли ми здавали зміну, то могли з нею годинами розмовляти телефоном. Вона була віддана "Фактору", працювала тут багато років. Ми з нею працювали на верстаті, спочатку вона мене вчила, потім ми з нею були напарницями. Вона дуже любила своїх дітей, завжди хвилювалася за них", – розповідає Світлана Афанасьєва, співробітниця друкарні. Серед загиблих також машиніст приклеювальної машини Роман Строгий. "Дуже спокійний, неконфліктний хлопець, він був спеціалістом з багатьох машин. Ми всі не можемо повірити, що наших колег більше немає з нами. Вони й досі стоять у нас перед очима", – додає Світлана. Ірина з донькою опинилися під завалами Не встигли харків'яни відійти від однієї трагедії, як 25 травня серед білого дня російські терористи завдали нового удару. Цього разу по будівельному гіпермаркету "Епіцентр". У цей час там були відвідувачі та співробітники магазину. На місці трагедії виявлено вже 16 тіл загиблих, 13 із них уже ідентифікували. Серед загиблих Ірина Мироненко та її 12-річна донька Марія. Того дня вони разом із чоловіком Юрієм вирушили до гіпермаркету за покупками. Під час вибуху мама з донькою опинилися під завалами, Юрій зумів вибратися. Нині він перебуває у лікарні. У сім'ї є ще старша, 20-річна донька, яка й приїхала на місце трагедії, коли рідні перестали виходити на зв'язок. Ірина Мироненко працювала головною бухгалтеркою харківської компанії "Стартерок". "Ми шоковані тим, що сталося. Їхня старша дочка досі не може повірити, що мами та сестри більше немає", – відповіли у компанії. Ірина працювала там із 2020-го. Про неї кажуть, що вона була дуже працьовита, робила все і навіть більше. Дуже добродушна та чуйна. Ірина була вірянкою, сім'я відвідувала УГКЦ, парафію св. Миколи Чудотворця. Як написала її знайома Ангеліна Чуприна, Ірина співала у церковному хорі. "Ірина завжди буде згадуватися мені як людина великої віри в серці, яка не боялася труднощів, а добро робила так невимушено, з повною віддачею, легко й природно, було очевидно, як воно походить від її сутності", – написала Ангеліна. "Сім'я Мироненків – родина волонтерів. Ірина, її чоловік і дочка надавали допомогу нужденним, допомагаючи при гуманітарному штабі парафії св. Миколи Чудотворця у Харкові. Навіть 12-річна Марія допомагала у відділі дитячого харчування та гігієни. Ірина, крім громадської роботи, співала у церковному хорі та майже щодня відвідувала літургію. Її чоловік працював у Благодійному фонді "Карітас Харків" у проєкті з безкоштовного відновлення пошкодженого обстрілами житла у Харкові та області. Також у хорі співає і мама Ірини, а в неділю вони до храму приводили внучку Ірини – 2-річну Єлизавету. В Ірини, крім чоловіка, залишилася старша дочка, онука 2 років і мати", – розповіла Ангеліна. Тривоги у Харкові лунають цілодобово, а від вильоту до удару російської ракети часто проходить до двох хвилин. Тому ні про які укриття не може бути мови, наголошує Ангеліна. "Зробити Харків мертвим містом, а людей зляканими, такими, що цілими днями сидять у підвалах, чи їдуть зі свого міста, – це мета росіян щодо створення "сірої зони". Ми навчилися жити щодня, кожної хвилини, знаючи, що наступного ранку може й не бути. Головне – використовувати кожну хвилину для добра та допомоги іншим, а також для наближення нашої перемоги. Іра та її сім'я – приклад цього", – підбиває підсумок Ангеліна.