Чому ППО Москви не змогла повністю відбити український удар

Під час атаки на нафтопереробний завод у московському районі Капотня українські сили діяли за типовою схемою, яку застосовують і проти інших об’єктів паливної інфраструктури РФ. Спочатку проводиться розвідка боєм із використанням великої кількості дронів-приманок, які мають перевантажити оборону та виявити її слабкі місця. Про це пише BBC. На цьому етапі основне завдання — не ураження цілей, а збір даних про розташування російських засобів ППО, їхню щільність і вразливі ділянки. Лише після цього, за оцінкою аналітиків, починаються більш інтенсивні удари основними силами безпілотників. Мер Москви Сергій Собянін заявив, що було збито майже 200 дронів. Водночас кількість апаратів, які змогли прорватися через оборону, російська влада не уточнює, однак за повідомленнями з місць і відео влучань, йдеться приблизно про 15-20 безпілотників, які досягли цілей. Ефективність ППО Московського регіону проти малорозмірних повітряних цілей оцінюється приблизно на рівні 90%, що вважається середнім показником і подібним до результатів української ППО під час відбиття атак російських дронів. Водночас аналітики звертають увагу, що об’єктова ППО, яка має захищати конкретні підприємства, може працювати менш стабільно. На відеозаписах із Москви під час атаки було чути стрілецьку зброю та видно ракети, які не влучали в дрони. Фахівці пояснюють, що ураження малих швидкісних цілей зі стрілецької зброї є надзвичайно складним завданням, особливо на відстані сотень метрів. Водночас аналітики зазначають, що навіть використання сучасних зенітно-ракетних комплексів не гарантує повного перехоплення. Причини промахів можуть бути різними — від особливостей наведення ракет до обмежень їх застосування на мінімальних дистанціях. Загалом атака на московський НПЗ, за висновками огляду, вкотре показала, що жодна система ППО не здатна забезпечити повну 100-відсоткову захищеність від масованих нальотів дронів, а ближній ешелон оборони має ще більші обмеження ефективності.