Жінки Тараса Шевченка: таємниці, про які не говорять у школі

У біографії Тараса Шевченка є чимало фактів, про які зазвичай не згадують у шкільній програмі. Хоча поет так і не був одружений, у його житті було багато романтичних історій та захоплень.

Як зазначають дослідники, Шевченко кілька разів був близький до шлюбу, однак жодна з цих історій не завершилася весіллям. У різні періоди життя він пережив низку романів, інколи навіть у складних обставинах, які сучасники описували як «любовні трикутники».

За словами, які приписують поету, він вважав, що жінці потрібні сильні емоції: «Щоб під нею земля горіла на три сажені».

Перше кохання — Оксана Коваленко
Першим коханням Шевченка називають Оксану Коваленко, яка згадується у його творі «Мені тринадцятий минало». Дівчина була молодшою за поета і жила неподалік. Їхні почуття не отримали розвитку, оскільки юного Шевченка забрали служити до Вільнюса разом із поміщиком Енгельгардтом. Після цього він багато років не бачив Оксану. За цей час вона вийшла заміж і народила дітей.

У 1841 році поет присвятив їй поему «Мар’яна — чарівниця», у якій звучать такі рядки:
«Чи правда, Оксано? Чужа чорнобрива! / І ти не згадаєш того сироту…»

Ядвіга Гусиковська
Перебуваючи у Вільнюсі, 16-річний Шевченко познайомився з кравчинею Ядвігою Гусиковською. Заради неї він почав вивчати польську мову.

Дівчина навіть закликала його приєднатися до студентського руху, однак для юного Тараса головним залишалися почуття до неї. Згодом вона повернулася на батьківщину, а Шевченко вирушив до Петербурга.

У своєму щоденнику він писав: «Я кохав її і був щасливий, коли вона приходила…»

Амалія Клоберг
Наступним романтичним епізодом стала історія з 15-річною німкенею Амалією Клоберг, натурницею. З нею Шевченко познайомився під час навчання у художника Івана Сошенка.

За свідченнями, між друзями виник конфлікт, оскільки Шевченко також звернув увагу на дівчину. Сошенко згадував: «Тарас зламав усі мої плани…». З часом поет вибачався перед приятелем, а образ Амалії неодноразово з’являється у його творчості. Причини завершення цього зв’язку залишилися невідомими.

Варвара Рєпніна
Особливе місце в житті Шевченка займала княжна Варвара Рєпніна. Вона була закохана в поета, однак він не відповів їй взаємністю. Їхні стосунки більше нагадували дружбу та духовну близькість. Водночас Рєпніна підтримувала Шевченка і сприяла його життю в різні періоди.

У листах княжна зізнавалася, що мала до нього сильні почуття: «Цілувала б і ноги». Однак для Шевченка це кохання так і не стало взаємним.

Ганна Закревська
На одному з балів поет познайомився з Ганною Закревською, дружиною поміщика Платона Закревського. Між ними виникло сильне почуття, однак обставини не дозволили цьому роману тривати довго.

Після вимушеного розриву Шевченко переживав цю історію особливо гостро. Саме їй він присвятив рядки: «Тяжко, тяжко в світі жить… І нікого не любить».

Феодосія Кошиц
Ще одним коханням стала Феодосія Кошиц — донька священника. Шевченко мав намір одружитися з нею, однак отримав відмову від родини. Після цього дівчина пережила важкі психологічні наслідки і все життя перебувала під наглядом лікарів.

Ганна Ускова та Катерина Піунова
Під час заслання поет мав теплі стосунки з Ганною Усковою, дружиною коменданта фортеці. Вони багато спілкувалися, однак через чутки жінка припинила контакт із Шевченком.

Пізніше, вже після помилування, він познайомився з актрисою Катериною Піуновою. Поет допоміг їй із кар’єрою, однак вона згодом залишила його та одружилася з іншим чоловіком.

Останні спроби знайти кохання
У пізні роки життя Шевченко також згадував Харитю, наймичку, та пізніше Ликеру Полусмак, яка стала його останнім коханням. Саме з нею він пов’язував надії на шлюб і сім’ю.

Про Ликеру сучасники писали як про молоду дівчину з непростим характером. Різниця у віці та різні життєві погляди поступово зруйнували стосунки.

Після розриву поет переживав втрату цих стосунків особливо важко. «Мені ж, мій боже, на землі подай любов, сердечний рай!» – писав він.