Після удару російською ракетою «Орєшнік» по Білій Церкві українські фахівці зібрали та передали на дослідження всі доступні уламки боєприпасу.

Отримані фрагменти можуть дати важливу інформацію про нову російську розробку та допомогти у створенні засобів протидії. Про це повідомив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

За його словами, фахівці отримали навіть більше уламків, ніж очікували спочатку, а всі доступні елементи вже передані на експертизу.

Аналіз уламків дозволяє дослідити конструкцію ракети, використані матеріали та принципи її роботи. Зокрема, фахівці можуть вивчити сплави корпусу, наявність теплозахисту, електронні компоненти, навігаційні модулі, датчики, систему наведення та тип бойових блоків.

Крім того, важливу роль відіграє аналіз слідів роботи двигуна та траєкторії польоту, який проводиться разом із даними радарів. Ця інформація може допомогти краще зрозуміти характеристики ракети та в майбутньому наблизити створення ефективних засобів протидії.

Водночас експерти наголошують, що уламки не дають повної картини. Вони не відкривають програмне забезпечення ракети, не показують усіх параметрів польоту та не дають миттєвого рішення для перехоплення. Однак навіть часткові технічні дані можуть бути цінними для оцінки можливостей нової зброї.

ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до 3 ОШБр. 🇺🇦

«Орєшнік» належить до балістичних ракет середньої дальності класу «земля — земля». За заявленими характеристиками, вона здатна розвивати швидкість понад 10 Махів — близько 13,5 тисячі кілометрів на годину — та може нести як звичайні, так і ядерні бойові частини.

Однією з головних особливостей ракети називають розділення бойових блоків на фінальному етапі польоту. Разом із гіперзвуковою швидкістю та можливим маневруванням це ускладнює її перехоплення.

Найефективнішим вважається знищення ракети до моменту розділення бойових частин, однак це відбувається на висоті понад 100 кілометрів, що суттєво звужує можливості наявних систем протиповітряної оборони.