План Кремля проти НАТО: що стоїть за новими рішеннями Путіна

Кремль розширює юридичні підстави для використання армії за межами країни, що, за оцінками аналітиків, може стати приводом для нових зовнішніх операцій. У Росії в першому читанні ухвалили законопроєкт, який дозволяє диктатору РФ Володимиру Путіну застосовувати війська за кордоном нібито для «захисту громадян» від переслідувань іноземними судами. Експерти Інституту вивчення війни звертають увагу, що формулювання документа залишаються нечіткими. Це створює широкі можливості для трактування і потенційного використання армії в різних сценаріях, механізм яких наразі не пояснюється. Паралельно російські посадовці формують інформаційне підґрунтя для можливих провокацій. Зокрема, заяви про нібито використання повітряного простору країн Балтії для атак українських дронів можуть слугувати виправданням для майбутніх дій у регіоні. Аналітики не виключають, що такі твердження можуть передувати порушенням повітряного простору країн НАТО. У Раді національної безпеки і оборони України також заявляють про підготовку Росії до можливого протистояння з Альянсом. За словами представників Центру протидії дезінформації, Кремль намагається не лише створити юридичні підстави для втручання, а й впливати на громадську думку в Європі, використовуючи тему війни для політичного тиску. Серед потенційних сценаріїв експерти називають гібридні операції у країнах Балтії, зокрема можливу спробу створення псевдоутворень у Нарві за аналогією з подіями 2014 року. Також розглядається ризик захоплення Сувальського коридору — стратегічної ділянки, що з’єднує країни Балтії з рештою території НАТО. Водночас частина аналітиків вважає, що пряме вторгнення малоймовірне у найближчій перспективі через необхідність значних ресурсів. Натомість основний акцент може бути зроблений на дестабілізації ситуації всередині європейських країн, зокрема через інформаційні кампанії та використання російськомовного населення. Окрему увагу звертають і на загрози для інших держав НАТО. Посія може намагатися впливати на ситуацію в Німеччині та Великій Британії, зокрема через підводну активність поблизу критичної інфраструктури. Такі дії розглядаються як частина ширшої стратегії тиску на Альянс і перевірки його готовності до реагування.