Як в СРСР забороняли Великдень та полювали на вірян

У часи СРСР святкування Великодня в Україні протягом десятиліть перебувало під жорстким контролем і обмеженнями. Попри тиск влади, українці продовжували дотримуватися традицій, часто роблячи це таємно. Для радянської ідеології релігія вважалася загрозою, адже пропонувала альтернативну систему цінностей. Саме тому влада намагалася витіснити християнські свята, зокрема Великдень, із суспільного життя, замінюючи їх світськими подіями. У 1950-1960-х роках контроль був особливо жорстким. Біля церков чергували вчителі та партійні працівники, які фіксували імена всіх, хто приходив на богослужіння. Для студентів це могло обернутися відрахуванням, а для дорослих — звільненням із роботи чи іншими санкціями. За словами завідувачки відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Людмили Филипович, такі перевірки були системними, а потрапляння до списків могло мати серйозні наслідки. Вірян могли публічно засуджувати на зборах або позбавляти можливостей для навчання та кар’єри. Контроль доходив до крайнощів: у школах учителі навіть перевіряли руки дітей, шукаючи сліди фарби від великодніх яєць. Це було одним зі способів виявити родини, які зберігали релігійні традиції. Історик Юрій Пуківський зазначає, що замість релігійних свят влада активно нав’язувала державні — зокрема Першотравень чи День перемоги. Часто великодні дні робили робочими, організовуючи масові суботники, щоб відвернути людей від святкування. Попри певне послаблення тиску у 1970-1980-х роках, офіційного дозволу на публічне відзначення Великодня так і не було до розпаду СРСР. Втім, українці зуміли зберегти свої традиції, передаючи їх із покоління в покоління навіть у складних умовах.