Кремль відмовився від плану Трампа: що чекає Росію після зриву шансів на мир

Президент Росії Володимир Путін відмовився прийняти запропоновану президентом США Дональдом Трампом мирну угоду, яка фактично винагороджувала російську агресію та послаблювала НАТО. На думку оглядачів, така відмова, продиктована неоімперськими амбіціями Кремля, лише пришвидшує економічний і геополітичний занепад РФ. Про це йдеться у публікації The Guardian. «Путін мав прийняти угоду Трампа. Тепер російська економіка на межі колапсу може призвести до його падіння», — зазначає видання. У статті підкреслюється, що Путін сам руйнує власну державу. Розв’язана ним війна проти України перетворилася для РФ на масштабну економічну, фінансову, політичну та гуманітарну кризу. Попри те, що минулого тижня Трамп із не зовсім прозорих мотивів намагався запропонувати російському лідеру можливість уникнути катастрофічних наслідків, Путін проігнорував пропозицію. Автори зазначають, що обидва політики демонструють недалекоглядність. За даними видання, запропонована мирна угода фактично узаконювала б російську агресію, передаючи під контроль Кремля значні українські території, послаблюючи суверенітет України та зменшуючи її обороноздатність. Реалізація такого плану могла б призвести до розколу між США та Європою, серйозно підірвати НАТО, вивести з ізоляції російську економіку та навіть спровокувати падіння влади президента України Володимира Зеленського. Усе це відповідало б стратегічним цілям Кремля. Чому Путін відмовився від мирної угоди Трампа? Путін, керуючись прагненням закріпити власну «спадщину» і переконанням, що продовження війни дозволить йому здобути більше, сказав угоді «ні». Більше того, йому вдалося переконати Трампа, що перемога Росії нібито є питанням часу, а відповідальність за тривалість війни лежить на європейських союзниках. Однак ця позиція базується на ілюзіях. Економічні проблеми Росії стають дедалі помітнішими Майже через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення російська армія все ще загрузла на Донбасі, а ситуація всередині країни погіршується. Після двох років зростання, яке забезпечували рекордні військові витрати, доходи РФ від нафти й газу впали на 27% у річному вимірі. Інфляція сягнула 8%, ключова ставка перевищила 16%. Дефіцит бюджету зростає, більше ніж половину суверенного фонду вже витрачено з 2022 року, а державні монополії накопичують значні борги. Ціни на імпортні стратегічні товари підскочили на 122%, зовнішні інвестиції скоротилися, а податки для населення зростають. Навіть алкоголь дорожчає: вартість горілки зросла на 5%. Україна тим часом цілеспрямовано б’є по критичних елементах російської економіки — НПЗ, трубопроводах і «тіньовому флоту» танкерів, який перевозить нелегальну нафту. Минулого тижня в Чорному морі загорівся вже третій танкер, уражений морським дроном. Удари по енергетичній інфраструктурі всередині РФ спричиняють дефіцит пального і хаос на ринку, а «Роснефть» і «Лукойл» втрачають покупців в Азії, які побоюються вторинних санкцій США. Паралельно Росія стрімко слабшає і зовні. Її вплив у світі зменшується: Москва не змогла втримати Сирію від зближення із Заходом, Іран потерпає від атак США та Ізраїлю, Венесуела не отримує бажаної підтримки. Відносини з Китаєм погіршуються, і принижена РФ перетворюється на залежного партнера. Під час нещодавнього візиту до Індії Путін виглядав слабко, а сама Індія — під тиском США — скорочує закупівлі російської нафти. У статті зазначається, що заяви Кремля про «успіхи на фронті» є перебільшеними. Радник президента РФ Юрій Ушаков стверджував, що недавні тактичні просування нібито покращили позиції Росії на переговорах, але оглядачі вважають це самообманом. Попри раптові атаки та чисельну перевагу, Путін так і не зміг досягти стратегічних цілей. Лише за перші вісім місяців 2025 року РФ втратила понад 280 тисяч убитими та пораненими, а загальна кількість втрат наближається до мільйона. У публікації також порушується питання, як довго росіяни зможуть терпіти правління диктатора, відповідального за масові злочини, отруєння в Солсбері та воєнні злочини. Автори наголошують, що середня тривалість життя мобілізованих добровольців на фронті становить лише 12 днів, а виплати сім’ям загиблих урізаються через нестачу коштів. Такі програми «кривавих грошей», спрямовані на вербування людей із бідних регіонів, демонструють байдуже ставлення Кремля до власних громадян та поглиблюють демографічну кризу. Ще однією причиною, через яку Путін утримує війну, автори називають побоювання соціального вибуху після її завершення. Журналіст Олексій Ковальов зазначає: «Військові витрати тимчасово маскують десятиліття занедбаності, забезпечуючи соціальну мобільність через м’ясорубку». Він попереджає, що по завершенні бойових дій може спалахнути масштабна соціальна криза, а Кремль боїться цього сценарію та придушує будь-який протест. У звіті Лондонської школи економіки Against the Clock: Why Russia’s War Economy is Running Out of Time наголошується, що хоча доходи у 20% росіян справді зросли, водночас більшість населення зіткнулася зі зниженням реальних доходів на 16%-42%. Це посилює соціальну нерівність і створює передумови для внутрішньорежимних конфліктів, подібних до заколоту «Вагнера» 2023 року. У матеріалі робиться висновок, що втручання Трампа лише продовжує війну. Автор вважає, що президенту США слід відійти від посередницьких спроб, які лише шкодять Україні та підсилюють позиції Кремля. Натомість Європа і НАТО повинні активніше допомагати Україні: збільшувати постачання зброї, використовувати заморожені російські активи для кредитування, суворо застосовувати енергетичні санкції, протидіяти кібератакам та демонструвати єдність у боротьбі з путінським терором. У статті зазначено, що Росія надто велика, щоб остаточно занепасти. Її історія свідчить про здатність до виживання. Але Путін, переконані автори, програє. І рано чи пізно саме «вічна Росія», на яку він посилається, зітре його з власної історії.