«Фламінго» проти окупантів: нова ракета, яка змінює правила

В Україні активно обговорюють нову вітчизняну розробку — далекобійну крилату ракету «Фламінго», яка, за даними з відкритих джерел, має потужну бойову частину та здатна вражати цілі на відстані до 3000 кілометрів. Повідомляється, що ракету вже запущено в серійне виробництво, а її головне призначення — удари по стратегічних цілях у глибині території Росії. Чи змінить «Фламінго» хід війни? Військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко закликає не покладати надмірних надій на появу нової ракети. «У нас люблять сподіватися на таку собі „срібну кулю“, яка нібито знищить нашого ворога і змінить хід війни. Так не буває. Поява нової ракети „Фламінго“ не вирішить усіх наявних проблем. Тим більше проти Росії, яка має ядерну зброю та значні військові потуги. Тут „срібна куля“ не допоможе, але от суттєво вплинути на Росію, щоб вони відчули на собі нашу силу, нова зброя може, звісно, за певних умов», — зауважує Романенко. Потрібні масштаб і потенціал За словами експерта, аби Росія реально відчула ефект від українських ракет — таких як «Фламінго», FP-5, «Сапсан», «Паляниця» чи далекобійна версія «Нептуна», — Україна має збільшити виробничі потужності. «Для цього потрібно вийти на обіцяне перемир’я, щоб мати змогу нарощувати виробництво власної зброї. Робити так, аби в Росії задумались: а чи варто розпочинати наступний етап війни. У нас уже є два типи потужних крилатих ракет — „Фламінго“ та FP-5. Але по великому рахунку — це поки лише гасла. Наприклад, „Фламінго“ можемо виробляти до 50 штук на місяць, але ж на ці показники ще треба вийти», — пояснює генерал-лейтенант. Український аналог Tomahawk Фахівець також звертає увагу на те, що за деякими характеристиками «Фламінго» навіть перевершує американський Tomahawk. «Наша ракета має переваги над американським Tomahawk, який здатен огинати рельєф на місцевості. Tomahawk розроблений ще у минулому столітті, і його дальність — 1600 кілометрів, а бойова частина — 460 кілограмів. Дві наші крилаті ракети — „Фламінго“ та FP-5 — мають переваги: це дальність польоту 3 тисячі кілометрів та бойова частина вагою в 1 тонну. Але на масштабування таких ракет потрібні час і кошти. На жаль, у Росії вже зараз усе це є, а ми лише освоюємо та розробляємо нові типи озброєння», — наголошує Романенко. Скільки потрібно ракет для реального ефекту Щоб нова зброя справді вплинула на перебіг війни, її має бути багато. «Щоб суттєво вплинути на один російський об’єкт, наприклад, завод з виробництва „Шахедів“, потрібно десятки таких ракет. А тепер подивіться, скільки в Росії таких військових об’єктів — щоб суттєво на них впливати, нам потрібні тисячі таких ракет. Тому, коли нам показують фото двох нових ракет, то не варто сподіватися, що вони одразу змінять хід війни», — зазначає експерт. Чому «Паляницю» згадують рідше Окремо Романенко коментує ситуацію з комбінованою ракетою-дроном «Паляниця», про яку раніше багато писали, однак зараз її рідше згадують у ЗМІ. «Було заявлено про декілька типів ракет. Питання в тому, що нам показали лише прототип „Паляниці“. А коли взяли це на масштабування, виявилося, що інший тип ракет, який „відставав“, набрав більших обертів, бо для нього були кращі комплектуючі, місце, де їх можна було безпечно масштабувати — без загроз російських атак. Тому такий зразок впроваджується краще, а якийсь, що мав гарну рекламу, при подальшому просуванні зіткнувся з певними проблемами», — пояснює він. Що гальмує масштабування Як дрони-ракети, так і крилаті ракети з дальністю у 1000–3000 км проходять складний шлях до масштабного виробництва, зазначає експерт. І справа не лише в технічних можливостях. «Далекобійний „Нептун“ дуже добре себе зарекомендував, вразивши ворожий об’єкт у Туапсе за 600 кілометрів від кордону України. Але результативність нової зброї напряму залежить від її масштабування. Воно, своєю чергою, впирається в низку численних факторів. Наприклад, безпекових. Я маю на увазі постійне намагання противника уразити виробництво. І навіть від наявності такого компонента, як порох. Адже після початку російського вторгнення в усьому світі спостерігається дефіцит пороху. Хтось його навіть з бавовни виробляє, а ми намагаємося шукати інші шляхи, щоб мати у достатній кількості. Усі компоненти для ракет дуже непрості — як для палива, так і для бойової частини. Над цим потрібно працювати», — підсумовує Ігор Романенко.