Здивує багатьох: як українці називали один одного 100 років тому

Сто років тому в Україні, як і зараз, відбувалися складні та дуже важливі процеси, в центрі яких перебували передусім звичайні люди, які після багатовікового рабства, отримали нарешті шанс на життя у вільній країні. Під впливом цих процесів почала формуватись і нова культура спілкування. У тому числі й форма звернення до рідних та близьких, друзів та незнайомців. Як пише видання «Хроніки Любарта», у побуті українці сто років тому переважали зменшувально-пестливі форми імен: Оленка, Миколайчик, Лесик, Васьо. При цьому люди старшого віку, а особливо ті, що жили в сільській місцевості, використовували для спілкування один з одним ім'я та по батькові, причому часто це застосовували в діалозі навіть близькі люди. Також у селах до імені нерідко додавали прізвиська, в яких відбивався характер або, наприклад, рід діяльності людини: Микита Коваль (коваль за спеціальністю) або Кузьма Буркун (постійно бурчачий). У сім'ї друга ж звали так: "неньо", "татусю", "сестричка", "братику".