Науковці створили пластик, який повністю розкладається в морській воді

Міжнародна група вчених, яку очолює японський науковець, створила пластик, що повністю розчиняється у морській воді швидше за інші його види й навіть папір. Йдеться про діацетат целюлози або біопластик, який використовується у повсякденному житті більше століття. Відкриття надає нові можливості у боротьбі із забрудненням Світового океану, кажуть фахівці Океанографічного інституту Вудс-Хоул (WHOI) у США, які проводили дослідження. Стаття з результатами опублікована в журналі ACS Publications, повідомляється на офіційному сайті інституту. Науковці підкреслили, що діацетат целюлози – це природний полімер, який міститься в стінках рослинних клітин, особливо в бавовні чи деревині. Він існує з кінця 1800-х років і використовується у всьому: від оправ для сонцезахисних окулярів до сигаретних фільтрів (найпоширеніше застосування), фотоплівки та мільйона інших речей у повсякденному житті людей. Під час дослідження було виявлено, що цей діацетат целюлози є найбільш швидкорозкладним типом пластику в морській воді – технічно класифікується як біопластик – з простою модифікацією, яку називають "спінюванням", що робить його пористим. "Ми перевели фундаментальні знання в дизайн нового матеріалу, який одночасно задовольняє потреби споживачів і розкладається в океані швидше, ніж будь-який інший відомий нам пластиковий матеріал, навіть швидше, ніж папір. Це велика історія успіху в сфері, яка часто фокусується на негативних аспектах забруднення пластиком, а не на роботі над вирішенням проблеми", – прокоментував старший автор дослідження Колін Ворд. Зазначається, що протягом 36-тижневого випробування піна діацетату целюлози, поміщена в безперервно проточні резервуари з морською водою, втратила 65-70% своєї первісної маси. Порівняно з іншим поширеним пластиком, який можна знайти в кожному океані, пінополістирол показав нульову деградацію за той самий період. Ворд та інші вчені WHOI співпрацювали з компанією з виробництва біопластику Eastman, яка зробила свій внесок у це та попередні дослідження, поставляючи матеріали, фінансуючи та виступаючи як співавтори. Дослідження проводилося в контрольованому середовищі в лабораторії з використанням безперервно проточної морської води із затоки Мартас-Він'ярд поблизу Кейп-Кода, штат Массачусетс. Вчені могли контролювати світло, температуру та інші змінні, щоб відтворити динамічні умови океану. У січні 2024-го з'явилися результати попереднього 16-тижневого дослідження WHOI. У ньому вчені використовували той же резервуар із морською водою і порівнювали вісім різних соломинок, виготовлених із діацетату целюлозу (англ. CDA), полігідроксиалканоатів (PHA), полімолочної кислоти (PLA), поліпропілену (PP) та паперу. Так, соломинки з PLA та PP не мали вимірних ознак деградації, тоді як інші деградували до 50%. Під час порівняння тодішнього прототипу пінопластової соломинки CDA з твердою соломинкою CDA дослідники виявили, що перша деградувала на 190% швидше, ніж друга (в 15 разів скоріше, ніж паперова соломинка). У WHOI підкреслили, що вже зараз, завдяки успіху дослідження зі спіненим діацетатом целюлози, компанія Eastman випустила біорозкладний і компостований лоток для заміни звичайних лотків із пінополістиролу, які використовуються для пакування м'яса, що не розкладаються в жодних природних умовах навколишнього середовища, на суші чи в морі.