В Україні кількість будівельних відходів, що виникають внаслідок бойових дій, зростає катастрофічними темпами. Головними причинами цього є масове застосування агресором коригованих авіабомб великої потужності, які залишають за собою лише руїни. У зв’язку з цим виникає питання, як управляти цими відходами і наскільки вони небезпечні, про що детально йдеться у матеріалі OBOZ.UA.

За офіційними даними, в Україні вже накопичилося близько 700 тисяч тонн будівельного сміття, що еквівалентно приблизно 230 п’ятиповерхівкам. Проте ці цифри не відображають реальної ситуації. Як зазначає Олена Колтик, голова коаліції Ukraine Support Team, справжня кількість відходів може бути значно більшою. Багато зруйнованих будівель ще не підлягають обліку, а особливо складна ситуація спостерігається у прифронтових містах, таких як Харків і Херсон, де руйнування тривають щодня.

Вугледар, невелике містечко, яке до війни було економічно процвітаючим, тепер стало символом руйнувань: там накопичилося близько 190 тисяч тонн будівельного сміття. Водночас офіційні звіти свідчать про лише 8,5 тисяч тонн будівельних відходів, які були вивезені на полігони у 2023 році. Ця різниця підкреслює серйозні проблеми в управлінні відходами, пов’язаними з наслідками бойових дій.

Проблема полягає не лише в кількості відходів, але й у їх небезпеці. В руїнах можна знайти небезпечні матеріали, такі як азбест, залишки ракет з токсичним паливом, батарейки і градусники з ртуттю. Розбір і утилізація таких відходів потребують значних зусиль і ресурсів, але місцеві громади часто не мають на це можливостей. На них також лягає відповідальність за розбір, сортування та вивезення сміття, що ускладнює ситуацію.

ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до 3 ОШБр. 🇺🇦

Влада визнала цю проблему на законодавчому рівні, ухваливши постанову №1073, яка регулює управління відходами від руйнувань. Однак реальність свідчить про те, що громади не завжди можуть впоратися з цими завданнями, через брак ресурсів і небезпеку, пов’язану з розбором руїн. Міжнародні донорські програми допомагають, але цього явно недостатньо.

Крім того, багато керівників громад вдаються до несанкціонованих способів утилізації відходів, створюючи стихійні смітники. Наприклад, у Дніпрі будівельне сміття використовують для створення дамб, а в Ірпені його скидають у заплаву річки Буча. Усе це свідчить про необхідність втручання екологічної прокуратури для покращення ситуації з утилізацією будівельних відходів в Україні.