“Тенденція погана”: гучна стаття The New Yorker про війну в Україні

Напередодні літа російська армія просувається до Харкова, другого за величиною міста України, і цей крок підкреслює, наскільки дворічна війна змінилась на користь кремлівського диктатора Путіна. Принаймні, це може змусити Україну перенаправити свої розтягнуті сили з Донбасу, де Росія веде тривалу наступальну операцію. Про це йдеться в інтерв’ю старшої наукової співробітниці програми “Росія та Євразія” Фонду Карнегі за міжнародний мир Дари Массікот для The New Yorker. “Тенденція погана” “Тенденція погана для українських сил. І я думаю, що ситуація ще погіршиться, перш ніж покращиться. Росіяни явно надають пріоритет Донецьку на сході України. Вони докладають багато зусиль на землі, причому з інтенсивним використанням планерних бомб. Це дуже напружує українські підрозділи там. Українцям також доводиться відволікати підрозділи для укріплення в районі Харкова. Отже, хоча зброя (США, — Ред.) надходить до України з додаткового законопроєкту, вона не надходить одразу. І в цих підрозділах залишаються невирішеними кадрові питання”, — зазначає експертка. За її словами, Росія наразі ще не має достатньо сил, щоб спробувати повторити наступ 2022 року. Росіяни не мають ані людських ресурсів, ані навичок, щоб спробувати окупувати місто такого розміру. Однак, на харківському напрямку РФ хоче прорватися і створити те, що вони називають санітарною зоною. Найгірший сценарій для Харкова — це те, що РФ спробує знелюднити його, розбомбивши ракетними ударами. Водночас в Україні є кадрове питання. Деякі підрозділи укомплектовані на 30-40%. А коли такий низький рівень укомплектованості, дуже важко виконувати свою місію. Зниження призовного віку з 27 до 25 років не призводить до появи необхідної кількості людей. Що стосується боєприпасів, то Массікот вважає, що підтримка США допоможе протриматися принаймні до початку 2025-го. Однак існує дуже складна система надходження боєприпасів до України. Українці мають контракти з європейськими та американськими компаніями, щоб дійсно збільшити виробництво, але в самій країні важко гарантувати безпеку таких підприємств. Тому для Києва буде постійним викликом намагатися нарощувати виробництво всередині країни. Ще однією проблемою, яку відзначає аналітикиня, може стати новий раунд російської мобілізації. Росія має певні переваги в живій силі та оборонно-промислову базу, яка готова працювати в довгостроковій перспективі. “Якщо поглянути на українську сторону, то я не знаю, як довго вони зможуть утримувати цю позицію, яку вони займають зараз, коли вони кажуть: "Це екзистенційна війна". Але якщо ви подивитеся на політику, з точки зору людських ресурсів, економіки або просто повсякденного життя громадян, Київ намагається зберегти життя настільки нормальним, наскільки це можливо, для якомога більшої кількості населення, наскільки вони можуть. Тут є розбіжність. І оскільки ця динаміка продовжує ставати нестабільною і невизначеною в майбутньому, я не впевнена, як довго Київ зможе утримувати їх у цьому когнітивному дисонансі”, — йдеться у публікації. Проблеми і переваги російської сторони Експертка додає, що водночас Росія має обмежений рівень бронетехніки, зокрема, бронемашин. Залучену у війні техніку вони зовсім не поповнюють такими самими темпами. Отже, вони спалять функціональну частину своїх запасів протягом наступних двох років, якщо продовжуватимуть діяти такими темпами. Якщо вони спалять свої стратегічні запаси, доведеться подумати про те, щоб поставити все це на паузу, поки вони не зможуть швидко збільшити своє нове виробництво. Однак, щоб поставити Росію в таке становище, рівень втрат має залишатися таким, яким він є сьогодні, а це означає, що так, Україна повинна продовжувати отримувати ту додаткову допомогу, яку вона отримує зараз. Массікот підкреслює, що російська оборонно-промислова база не може швидко нарощувати потужності. Але якщо вони захочуть побудувати нові заводи і тимчасово зупинити виробництво, щоб переобладнати їх і зробити більш ефективними, це буде реальною, великою проблемою для України, якщо дивитися на три-чотири роки вперед. Водночас російське керівництво, за словами експертки, зараз починає думати про війну так: “Це чотирирічна війна, а ми вже два роки в ній”. Отже, вони змирилися з тим, що це довготривала, затяжна, високоінтенсивна подія, і вони думають: “Ми повинні ухвалювати відповідні рішення щодо нашої оборонно-промислової бази, і як ми будемо переслідувати це”. І Заходу потрібно намагатися впоратися з наслідками цього.