Туреччина і Китай знову закликають Росію та Україну до переговорів: що за цим стоїть

Друзі Кремля – Китай і Туреччина – майже синхронно оголосили про свої "зусилля стосовно початку мирних переговорів між Україною та Росією". 2 березня спецпредставник уряду КНР з Євразії Лі Хуей побував у Москві, звідки він вирушить до України та ЄС. Ця подорож є другою спробою з травня 2023 року, коли китайці запропонували свої "12 мирних кроків стосовно припинення вогню в Україні". Хоча Китай стверджує, що він дотримується нейтралітету, але багато китайських "кроків" говорять про зворотне та співзвучні з російським підходом до "мирного врегулювання". Тому великих очікувань від нинішніх зусиль Пекіна мати не варто. Здається, основний мотив китайців сьогодні – продемонструвати, що вони, як завжди, "за мир у всьому світі", у той час як "клятий Захід і далі розпалює війну, допомагаючи Україні". Сподівання на те, що "переговори про припинення вогню в Україні" розпочнуться найближчим часом, висловила і Туреччина. Президент країни Ердоган не полишає намагань стати основним миротворцем найбільшої війни у Європі після закінчення Другої світової. Про те, для чого та яким чином Китай і Туреччина прагнуть мирних переговорів між Україною та Росією – у матеріалі. За мир на російських умовах Виступаючи на безпековій конференції в Мюнхені, глава МЗС Китаю Ван І зауважив, що умови для мирних переговорів між Україною та Росією ще не дозріли. Це нібито свідчило про неготовність Пекіна брати активну участь у цьому процесі. Але вже за кілька днів Пекін оголосив про "черговий раунд човникової дипломатії", під час якого спецпредставник КНР відвідає Росію, Україну та ЄС. Першою зупинкою китайської делегації стала Москва. Головний підсумок зустрічі – заяви з російським "присмаком миру". Мовляв, без участі Росії та без урахування її інтересів неможливо обговорювати врегулювання "конфлікту" в Україні, а також те, що західні та українські "ультиматуми" та "діалогові формати" лише шкодять перспективам врегулювання і не можуть бути основою для мирних переговорів. Така риторика не є дивиною, адже з самого початку повномасштабного вторгнення Китай хоча й намагався показати себе нейтральною стороною, але так і не засудив Росію за напад на Україну, підтримує Кремль політично та економічно і всіляко демонструє однобокість свого підходу та байдужість до української позиції. Про те, як саме китайці прагнуть почути Україну, свідчить хоча б той факт, що китайські відомства проігнорували більшість запитів щодо зустрічей від посла України Павла Рябікіна. Після прибуття до Пекіна у квітні 2023 року він направив запити про переговори майже до 40 різних міністерств та муніципалітетів. Однак у результаті йому вдалося провести лише кілька зустрічей. Інша ситуація складається з послом РФ у Китаї Моргуловим. В інтерв'ю російським пропагандистам у лютому цього року він заявив, що 2023 рік "був дуже врожайним з погляду контактів на найвищому рівні". "Ми порахували, що посольство брало участь у забезпеченні 27 візитів до Китаю, рівня федерального міністра і вище. Нас відвідали близько ста регіональних китайських делегацій за рік". Ердоган прагне лаврів миротворця Сподівання, що переговори про припинення вогню в Україні розпочнуться найближчим часом, висловила і Туреччина. Про це заявив міністр закордонних справ країни Хакан Фідан після закінчення дипломатичного форуму в Анталії. У кулуарах форуму Фідан зустрічався з міністром закордонних справ РФ Лавровим і обговорив із ним "низку питань, зокрема й Україну". Після чого було зроблено заяву: "Щодо України, то ми вважаємо, що обидві сторони досягли межі того, що вони можуть отримати військовим шляхом. Ми вважаємо, що настав час розпочати діалог про припинення вогню. Це не означає визнання окупації Росією, але питання суверенітету та припинення вогню мають обговорюватись окремо", – сказав Фідан. На початку цього року Ердоган вже пропонував президенту України Володимиру Зеленському посередництво у проведенні переговорів з Росією "для відновлення миру в Україні". Однак ця пропозиція не знайшла підтримки ні в Україні, ні в Росії. Прагнення миру в турецького президента також доволі специфічні. Так, Туреччина все ще не приєдналася до санкцій стосовно Росії та закликає країни G-20 задовольнити "певні вимоги" Кремля задля того, аби Путін пішов на переговори про мир. Російські маніпуляції Китай та Туреччина продовжують створювати власні переговорні платформи нібито для врегулювання ситуації в Україні, якими Кремль вправно користується для просування власних інтересів, спрямованих на зменшення міжнародної підтримки України, вважають в Інституті вивчення війни. Будь-які заяви про те, що Росія зацікавлена у мирних переговорах, є, найімовірніше, спробою імітувати зацікавленість, щоб викликати поступки Заходу стосовно України та покласти відповідальність за переговори на Україну та Захід. Так, Лавров нещодавно заявив, що саме Україні не вистачає "доброї волі" для переговорів із Росією, натякаючи, що відсутність предметних переговорів нібито є "помилкою" України, а не Росії. Постійний представник РФ при ООН Небензя також заявив, що Кремль "ніколи не відмовлявся" від переговорів, але це нібито Україна відмовляється розмовляти з Росією. За його словами, нині жодних переговорних зусиль із Києвом безпосередньо чи через посередників не ведеться. Передумов для повноцінних переговорів немає "У Туреччини і Китаю різна мотивація стосовно мирних ініціатив. Для Ердогана – це питання престижу. Тобто коли проводилися переговори в Стамбулі у 2022 році, він був у центрі уваги усього світу. Стосовно Китаю, то зважаючи на його зацікавленість у Росії, він просуває те, чого прагне Путін", – таку думку висловив народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко. "Ердоган не виступає на боці Росії. Його позиція – такий собі проукраїнський нейтралітет. Для нього організувати на своїй території переговори – питання престижу, адже він мав би лаври такого собі миротворця. І, може, навіть міг би претендувати на Нобелівську премію миру. Зі свого боку Китай пропонує конкретний план, але займає проросійську позицію. Якщо подивитись на його 12 пунктів і на заяви Пекіна, то вимальовується дуже цікава картина. По-перше, Китай пропонує припинити санкції, які він чомусь називає односторонніми. Натякаючи, що їх може ухвалювати тільки Рада Безпеки ООН, і таким чином прагне зруйнувати цей процес проти Росії. По-друге, Китай заявляє, що Захід має припинити надання військово-технічної допомоги Україні, оскільки це нібито розпалює війну. Тобто він виступає за те, щоб роззброїти Україну, що, знову ж таки, є російським наративом. Загалом китайський мирний план спрямований на те, щоб послабити Україну й підтримати Росію. Тому я вважаю, що Китай не може бути посередником, це просто нереально. На мій погляд, ще одна причина пожвавлення миротворчих ініціатив саме зараз – у Пекіні почали усвідомлювати, що стратегічно Росія програла і не зможе довго вести агресивну війну в умовах посилення санкцій. Тобто вони вже розуміють і бачать те, що наближається. До цього вони вичікували та думали, що, може, все-таки Путін виграє. Так чи інакше, але я особисто не чекаю ніяких конкретних результатів. Адже є головна умова – виведення російських військ з території України, на що сьогодні росіяни за нинішніх умов не підуть. Тому зараз для переговорів взагалі немає жодних підстав. Той же Китай це чудово розуміє, але разом з РФ прагне показати себе миротворцем. Це дуже цинічна позиція на тлі реальної допомоги Росії з боку Китаю. Це суто пропагандистська акція, як на мене", – зазначив Олександр Мережко.