13 травня 1933 року в харківському будинку «Слово» український письменник Микола Хвильовий свідомо обрав смерть. Він запросив друзів, щоб вони стали свідками його останнього вчинку. Передсмертні записки розкривають глибокий біль і розчарування в радянській системі. Його трагедія стала символом репресій проти української інтелігенції.
Микола Хвильовий жив у будинку, спеціально збудованому для українських літераторів, який насправді став пасткою під тотальним контролем радянської влади. 12 травня заарештували його колегу Михайла Ялового, що стало для письменника останнім сигналом. 13 травня, улюбленого для нього числа, він запросив до себе Миколу Куліша та Олеся Досвітнього.
Хвильовий говорив про новий твір, хвалився натхненням, а потім пішов до кабінету. Його останні слова були про любов до життя і прекрасний сонячний день. Почувся постріл. Друзі знайшли його в кріслі з простреленою скронею. На столі лежали дві заздалегідь підготовлені записки.
У першій записці письменник прощався з пасербицею Любою, пояснюючи знищення рукопису як доказ сили волі. У другій він взяв відповідальність за цілу генерацію і висловив нерозуміння арешту Ялового. Записки швидко зникли після прибуття представників влади.
ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до 3 ОШБр. 🇺🇦
Дослідники вважають, що на рішення вплинули Голодомор, репресії та усвідомлення краху ідеалів. Хвильовий бачив організований голод як зброю проти українського народу.
Дружина відчувала наближення біди через його інтуїцію. Після смерті твори заборонили, а самого письменника оголосили ворогом народу.
Обговорити
Читати далi
Онлайн карта боїв
