Михайло Жванецький був одним із найвідоміших сатириків радянського та пострадянського простору.
Він народився 6 березня 1934 року в Одесі в родині лікарів. Ще під час навчання в інституті почав писати гумористичні мініатюри, а згодом виступати на сцені.
З часом артист здобув широку популярність завдяки авторським монологам і сатиричному стилю, а його вислови стали широко відомими.
Після розпаду СРСР Жванецький продовжив творчу діяльність, переважно виступаючи в Росії. Водночас він неодноразово говорив про свою любов до рідної Одеси. За свою творчість сатирик отримав звання народного артиста України та Росії.
У жовтні 2020 року Жванецький оголосив про завершення кар’єри. Через свого представника він повідомив, що таке рішення пов’язане з поважним віком і погіршенням стану здоров’я.
6 листопада 2020 року Михайло Жванецький помер у реанімації однієї з московських лікарень на 87-му році життя.
Його директор і літературний секретар Олег Сташкевич повідомив, що причиною смерті стали похилий вік та пов’язані з ним захворювання.
Поховали сатирика на Новодівочому кладовищі в Москві. Через пандемію коронавірусу церемонія прощання проходила в обмеженому форматі, однак провести його в останню путь прийшли багато відомих діячів культури, серед яких були Алла Пугачова та Максим Галкін.
ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до 3 ОШБр. 🇺🇦
Через рік на могилі Жванецького встановили незвичайний пам’ятник, автором якого став академік Російської академії мистецтв Володимир Соскієв.
Меморіал виконаний у вигляді чорної плити з бронзовим силуетом людини, яка ніби зникає у світлому отворі, символізуючи відхід із життя. Біля сходів розсипали морську гальку, що має нагадувати про Одесу, де минули дитячі роки сатирика та розпочався його творчий шлях.
За словами російської журналістки й письменниці Сусанни Альперіної, пам’ятник має ще одну символічну особливість. Якщо дивитися на нього спереду, складається враження, що людина йде вдалину крізь світлий отвір. Якщо ж обійти меморіал з іншого боку, світло ніби супроводжує відвідувача по колу, а в сонячну погоду цей ефект особливо помітний і, за її словами, викликає асоціації із сонячною Одесою.
Обговорити
Читати далi
Онлайн карта боїв
