Путін став проблемою навіть для власного оточення: його хочуть прибрати

Російський диктатор Володимир Путін дедалі більше зосереджується на моделі безперервної війни, яку вважає необхідною умовою для збереження своєї влади. Таку думку висловив керівник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко, коментуючи внутрішні процеси в російському керівництві. За словами експерта, після президентських виборів 2024 року російська державна модель фактично зводиться до того, щоб Путін якомога довше залишався при владі. При цьому глава Кремля переконаний: для збереження власного становища необхідно продовжувати війну та постійно розширювати масштаби конфлікту. «Путін має жити максимально довго і максимально комфортно і померти в кріслі президента якомога пізніше», — зазначив аналітик. Денисенко також вважає, що після заколоту Євгена Пригожина Путін дійшов висновку, що російські еліти настільки бояться його, що готові миритися з будь-якими рішеннями. На думку експерта, нинішня система влади побудована навколо вузького кола з 20-30 найближчих до президента осіб, які не мають можливості створити власні незалежні центри впливу. Безпеку Путіна забезпечують Федеральна служба охорони та Федеральна служба безпеки, де свідомо сформовано три конкуруючі вертикалі. Така система, на думку Денисенка, дозволяє Кремлю контролювати силові структури, оскільки кожна з них стежить за іншою. Аналітик також зазначає, що за таких умов можливість «палацового перевороту» залишається вкрай низькою, особливо з огляду на відсутність політичної суб'єктності армії. Водночас Путін поступово стає проблемою не лише для російських еліт, а й для міжнародних партнерів Москви, включно з Китаєм, а також для США та Європейського Союзу. При цьому Денисенко наголошує, що наразі немає сил, здатних усунути його від влади, однак переконаний, що запущені внутрішні процеси з часом можуть прискоритися. Раніше керівник програми з вивчення Росії в Інституті національних стратегічних досліджень Аркадій Мільман також висловив думку, що Кремль зараз намагається виграти час на тлі економічних труднощів, наслідків ударів по нафтопереробній інфраструктурі та відсутності значних успіхів на фронті.