Двоє військовослужбовців 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» протягом 304 днів удвох утримували бойову позицію на Запорізькому напрямку, перебуваючи у повному оточенні російських військ.

Попри постійні бойові зіткнення, поранення та складні умови, вони не залишили позицію.

Згодом українським військовим вдалося евакуювати захисників, які добиралися до своїх пішки та на квадроциклах. Про їхню історію розповіли у сюжеті журналістки ТСН.

Ігор та Андрій вирушили на передову в серпні минулого року. Їхнім завданням було вести спостереження, слухати пересування противника та допомагати коригувати роботу українських безпілотників.

«Ми мали слухати, спостерігати і коригувати дрони. Так як нам казали, що дрони — це очі, а ми — їхні вуха. Дрони — вони ж не чують, тільки бачать, а ми чуємо рух якийсь, голоси, постріли, ми по рації доповідаємо… Ну і, звичайно, головне — не пропустити ворога», — розповів Ігор.

Жили військові в одному з небагатьох уцілілих підвалів серед руїн, який облаштували власними силами. Уже на п’ятий день перебування на позиції відбулося перше бойове зіткнення. Під час бою Андрій зазнав важкого поранення ноги після вибуху гранати, яку кинув російський військовий. Через неможливість евакуації він самостійно надавав собі допомогу.

«Я трошки розуміюсь на медицині, тому сам себе і лікував. Головне, що були поштарі — дрони скидали усе, що мені треба. Сам обробив рану, сам себе загоїв», — згадує боєць.

Увесь цей час продукти, боєприпаси та необхідні речі захисникам доставляли українські безпілотники. Бійці жартували, щоб підтримувати моральний дух, і навіть вигадали власну страву.

«Я кажу: ти сьогодні їси мівіну з тушкованкою, потім тушкованку з мівіною — ось уже дві страви. Уяви, що сьогодні пельмені їмо. Які пельмені? Мівіна — тісто, тушкованка — м’ясо. Все — вважай, що пельмені», — розповів Андрій.

ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до 3 ОШБр. 🇺🇦

Щоб не втрачати відчуття часу, Ігор регулярно знімав себе на телефон, спостерігаючи, як відростають волосся та борода.

Після майже року в підвалі військові змогли залишити позицію, однак евакуація стала не менш складним випробуванням. Їм довелося долати десятки кілометрів під загрозою ударів ворожих дронів і керованих авіабомб.

У 128-й бригаді зазначили, що для покращення доставки продуктів, боєкомплекту та проведення евакуації планують придбати наземний роботизований комплекс і вже оголосили відповідний збір коштів.