Російська ППО навколо Москви вже не гарантує безпеки – експерти

Напередодні параду 9 травня російське командування перекинуло до Москви значну кількість засобів протиповітряної оборони з інших регіонів країни. Для посилення захисту столиці фактично були послаблені не лише окремі території європейської частини РФ, а й глибокий тил. Водночас сама Москва та Московська область ще з радянських часів вважалися найбільш захищеною зоною в питаннях ППО, повідомляють OBOZ.UA та група «Інформаційний спротив». У ніч на 4 травня український безпілотник, який був пригнічений російськими засобами РЕБ, врізався у багатоповерхівку приблизно за шість кілометрів від Кремля. Дрон зміг пройти ешелоновану систему протиповітряної оборони, яку перед парадом додатково посилили навколо Москви. Для цього до столиці та області стягнули десятки комплексів малого, середнього та великого радіуса дії. Тому навіть одиничний інцидент показав: створені навколо Москви оборонні рубежі «не гарантують достатнього рівня безпеки». Ще у 2023 році з’явилася інформація про додаткове розміщення ППО навколо Москви. Засоби встановлювали не лише в області, а й на дахах адміністративних будівель. Переважно йшлося про комплекси малого радіуса дії «Панцир-С1», які створювалися як заміна радянському ЗРГК 2С6 «Тунгуска». Водночас у матеріалі зазначається, що ці системи продемонстрували проблеми ще під час застосування у Сирії. Зокрема, під час атаки безпілотників на базу Хмеймім «Панцир-С1» знищив три цілі, використавши 13 зенітних ракет. Водночас «Тор-М2У» у той самий день ліквідував чотири дрони п’ятьма ракетами. Також експерти нагадали про статистику, згідно з якою у Сирії «Тор-М2У» у 2018 році знищив 80 дронів, використавши 100 ракет, тоді як ефективність «Панцир-С1» оцінювалася лише у 19%. «Панцир-С1» мав труднощі під час роботи в умовах щільної забудови. Через це комплекси почали розміщувати на височинах, баштах і дахах будівель. Для посилення захисту Москви також перекинули «Панцир-СА», який створювався для служби в арктичних умовах. Його використання, за оцінкою експертів, мало компенсувати дефіцит систем і підвищити ймовірність перехоплення цілей. Окрім «Панцирів», оборону столиці забезпечували комплекси 2С6 «Тунгуска», «Тор-М2», «Оса», «Стріла-10», «Бук-М1/2/3», а також системи великої дальності С-300 та С-400. Для формування такого захисту РФ довелося перекинути комплекси з інших регіонів, зокрема тих, де паради 9 травня були скасовані. Попри концентрацію великої кількості засобів навколо Москви, впевненості у повній безпеці, на думку авторів матеріалу, російське керівництво не мало. Навіть за максимального використання наявних ресурсів Росія «не здатна забезпечити собі достатньо високий захист від ударів із повітря». За даними матеріалу, від початку повномасштабної війни Росія втратила понад 1370 засобів ППО — серед них зенітні комплекси, РЛС, системи РЕБ та інші елементи протиповітряної оборони. Щомісяця російські війська втрачають від 20 до 30 засобів ППО, переважно малого радіуса дії. Зазначається, що «щонайменше одна російська система ППО уражається за 1–2 дні». При цьому темпи виробництва залишаються нижчими за втрати. Зокрема, «Панцир-С1», за наведеними оцінками, випускають у кількості від однієї до трьох одиниць на місяць, тобто максимум до 24 комплексів на рік. Аналогічна ситуація, за даними матеріалу, спостерігається із «Тор-М2» та «Бук-М3». За нинішньої динаміки до кінця 2026 року Росія матиме стільки засобів ППО, яких вистачатиме лише для захисту Москви та окремих резиденцій Володимира Путіна. При цьому навіть така концентрація систем не гарантуватиме повної надійності захисту.