Дипломатія без результату: чому Захід не зміг змусити РФ припинити війну

Попри активні дипломатичні контакти та регулярні зустрічі на високому рівні, перспектива завершення війни в Україні залишається примарною. Навіть окремі сигнали між Вашингтоном і Москвою не змінили головного факту: режиму припинення вогню немає, а Кремль не демонструє жодної готовності зупиняти бойові дії. Про це пише директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у статті для The Guardian. Під час нещодавніх переговорів у Парижі вдалося залучити до так званої «коаліції охочих» 35 країн. Її метою було напрацювання механізмів гарантій безпеки для України на випадок можливого припинення вогню в майбутньому. Важливим дипломатичним сигналом стала участь Сполучених Штатів поряд із європейськими лідерами. Водночас, як зазначає Сассе, реальні результати цих домовленостей залишаються нечіткими. «Фактичного припинення вогню чи початку мирних переговорів досі не відбулося», — підкреслює вона. Більше того, на тлі дискусій про безпеку Росія не лише не зменшила інтенсивність атак, а й продовжила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по об’єктах енергетичної інфраструктури. За словами експертки, така тактика є свідомим інструментом тиску на цивільне населення, особливо в зимовий період. Підсумковий документ зустрічі в Парижі Сассе характеризує радше як декларацію намірів, а не як конкретний і зобов’язувальний план дій. У ньому задекларовано можливу участь коаліції в механізмах моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу підтримку Збройних сил України, створення багатонаціональних сил під європейським командуванням, а також зобов’язання реагувати у разі порушення перемир’я з боку Росії. Водночас чітких відповідей на ключові питання документ не дає. Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження режиму припинення вогню як елемент стримування. Проте досі залишається невизначеним, що саме Захід вважатиме порушенням перемир’я і якою буде його практична реакція. Новим сигналом стала заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових. Водночас він наголосив, що таке розміщення можливе лише на території країн НАТО, які межують з Україною, і лише після схвалення Бундестагу. Ключовим елементом реальних гарантій безпеки для України, зазначає Сассе, залишається поєднання трьох складових: присутність європейських військ, потужна українська армія та активна участь США. Саме останній компонент викликає найбільші сумніви. «Досвід нинішньої адміністрації Дональда Трампа не дає підстав бути впевненими у довгостроковій відданості таким домовленостям», — зауважує експертка. Протягом усього 2025 року, за її оцінкою, незмінною залишається головна проблема — відсутність політичної волі Кремля до реальних переговорів. «Путін переконаний, що час грає на його боці», — пише Сассе. Таку впевненість російського президента підсилюють прямі контакти з Трампом і його прагматично-транзакційний підхід до міжнародних відносин. Сам термін «коаліція охочих», на думку авторки, є лише частково вдалим. Він відсилає до іракської кампанії США, але водночас чітко окреслює нову реальність світової політики — епоху ситуативних союзів, які формуються поза межами традиційних міжнародних інституцій і усталених норм права. «Те, чи закінчиться війна в Україні і як саме вона закінчиться, стане визначальним для цього нового світового порядку», — підсумовує Гвендолін Сассе. Раніше також повідомлялося, що Росія вже не зможе досягти частини цілей повномасштабної війни. Зокрема, держава-агресорка втратила шанси стати третім полюсом світового порядку, відновити повний поліцейський контроль над пострадянським простором і зупинити процеси десловʼянізації всередині країни. «Путін продовжує війну від безпорадності. Він не хоче сказати самому собі: він програв усе, на що він ставив», — зазначив журналіст, народний депутат та ексрадник голови МВС Вадим Денисенко.