Несподівана історія улюбленого десерту: чому “Наполеон” назвали саме так

Торт «Наполеон» уже понад століття залишається улюбленцем ласунів у багатьох країнах. За цією кулінарною класикою стоїть чимало легенд і цікавих версій, які пов’язують його походження то з італійським Неаполем, то з французькими імператорами, то навіть із воєнними подіями. Чому торт «Наполеон» має таку назву: головні версії 1. Французьке походженняЗа однією з версій, торт створили за часів Другої французької імперії (1852–1870 років) — нібито за наказом Наполеона III, племінника Наполеона I. Уже тоді у Франції готували десерт із листкового тіста, змащеного полуничним або суничним пюре. 2. Італійський слідІнша популярна версія веде до Неаполя. Згідно з нею, перший «Наполеон» був місцевою стравою, а його назва походить від слова «неаполітанський». З часом французьке «napolitain» могло трансформуватися у звичне «napoleon». У кулінарних книгах XIX століття траплялися «неаполітанські» десерти з кількома шарами тіста та різними начинками. Ця назва, можливо, просто збіглася з ім’ям імператора й закріпилася випадково. Цікаво, що у Франції цей десерт відомий під назвою «мільфей» (mille-feuille), що означає «тисяча шарів». Класичний французький варіант складається лише з трьох шарів тіста із заварним кремом, тоді як український «Наполеон» традиційно має значно більше коржів. 3. Романтична легендаОдна з найромантичніших історій пов’язує створення десерту з самим Наполеоном Бонапартом. За легендою, імператор вигадав «Наполеон», щоб помиритися з дружиною Жозефіною після ревнощів. Нібито він пояснив, що шепотів на вухо фрейліні рецепт нового десерту, а того ж вечора наказав кухарю створити «солодкий шедевр». Наступного дня новий торт справив фурор при дворі, і його назвали на честь імператора. 4. Російська версіяНайвідомішою вважається версія, пов’язана з подіями 1912 року, коли в Російській імперії святкували сторіччя перемоги над армією Наполеона I. Для святкування ювілею кухарі створили новий десерт у формі трикутника, що нагадував капелюх французького полководця. Крихти, якими посипали торт, символізували сніг, у якому «танула» армія Наполеона. Так назва «Наполеон» стала символічною, а форма десерту згодом змінилася на звичну прямокутну. Існує також думка, що рецепт «неаполітанця» потрапив до Росії разом із французькими емігрантами після Великої революції. Згодом назву адаптували, і вона перетворилася на «Наполеон». Сучасні варіації: «мокрий» та «сухий» «Наполеон»Сьогодні існують два основні типи торта. • «Мокрий Наполеон» — із заварним кремом або кремом на його основі. Він має ніжну консистенцію, легко просочується і буквально тане в роті.• «Сухий Наполеон» — готують із масляним кремом, тому він залишається хрустким і щільним. Незалежно від версії походження, «Наполеон» — це десерт, у якому злилися історія, легенди та кулінарна майстерність. Його ніжний смак і шарувата текстура вже давно зробили торт класикою, яку впізнають у всьому світі.