Путін і війна: що заважає диктатору припинити бойові дії

Кремлівський диктатор Володимир Путін упевнений, що перевага Росії в силі з часом стане вирішальним фактором у війні з Україною. Втім, Москву потрібно переконати, що її амбіції в Україні є нереалістичними. Про це в колонці для Foreign Affairs пише почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона Лоренс Д. Фрідмен. Незважаючи на деякі успіхи російських військ на фронті та постійні атаки дронами й ракетами на мирні міста, Росія досі далека від досягнення своїх ключових цілей. Втрати Росії величезні: з початку 2025 року вони перевищують 200 000. Тим часом українські підрозділи провели кілька вражаючих операцій, зокрема 1 червня атакували стратегічні бомбардувальники РФ на її тилових позиціях. Українські дрони регулярно завдають ударів по військових та нафтових об’єктах Росії, спростовуючи припущення про те, що Київ нібито «доживає останні дні», а Москва ось-ось прорветься. «Трамп пропонував Путіну, як він вважав, вигідні умови для припинення вогню. Його можна зрозуміти, якщо він здивується, чому російський президент такий непохитний. Якщо б Путін хотів уникнути приниження й швидко вивести країну з війни, пропозиція Трампа була б найщедрішою, яку президент США міг зробити. Припинення вогню дозволило б Росії відновити сили, зняти частину санкцій і спробувати нормалізувати відносини зі США», — пише автор. Однак ні ці пропозиції, ні зростаючий економічний тиск не похитнули рішучість Путіна. Замість того, щоб скористатися можливістю припинення вогню, Кремль посилив бойові дії. Від кінця весни Росія посилено атакує Київ і інші міста, здійснюючи найбільші за час війни авіабомбардування. Армія РФ активізувала наступ на Донеччині, намагається просунутися до Сум і вийти на Дніпропетровщину. Аналітики зазначають, що непохитність Путіна у прагненні захопити якомога більше територій не дивує, але дає розуміння подальшого розвитку конфлікту та викликів для його припинення. З початку війни, яка перетворилася на екзистенційну боротьбу для Росії, Путін не шукав способів закінчити конфлікт, а лише посилював наступ. У вересні 2022 року він оголосив про анексію чотирьох областей України, хоча Росія й досі не контролює ці території повністю. Це ускладнює можливість мирних домовленостей, адже Москва вимагає передачі окупованих регіонів. Як і військова кампанія, дипломатичні зусилля базуються на хибних припущеннях. Путін сподівався швидко перемогти, а Трамп у січні 2025 року вважав, що зможе завершити війну «за 24 години». Та незабаром стало зрозуміло, що конфлікт затягнеться, випробовуючи терпіння обох. Трамп вважав Зеленського головною перешкодою для миру і навіть припинив військову допомогу Україні на певний час, щоб підкреслити слабкість Києва. Зеленський погодився на перемир’я, аби заспокоїти Вашингтон і дати країні перепочинок, але Путін відмовився навіть після заяв про готовність до переговорів. Хоч Трамп і погрожував посилити санкції, на практиці не зробив цього, відмовившись від основного тиску на Кремль. Весною 2025 року переговори у Стамбулі завершилися лише обміном полоненими. Росія наполягала на максимальних територіальних і політичних вимогах, перш ніж погодитись на припинення вогню. Путін не припиняє війну з кількох причин. Для нього Україна — ключове питання і спадщина, він вірить, що поступове переважання Росії принесе перемогу. Він вважає, що припинення вогню на нинішній лінії фронту буде нестабільним і економічно невигідним для Росії. «Для Путіна закінчення війни без досягнення головних цілей означало б поразку й викликало б гнів патріотичного блоку, який він культивував. Поміркована еліта могла б відчути полегшення, але масштаб втрат і малосягальних результатів призвели б до небезпечних питань про керівництво країною», — підкреслюють автори. Інші мотиви — втрата обличчя перед ключовими союзниками (Китай, Іран, Північна Корея), переконання у довгостроковій боротьбі із Заходом і страх, що перемир’я підсилить НАТО. Путін також сумнівається у великих економічних угодах, адже багато західних компаній не готові повертатися після років санкцій. Для припинення війни Москва має усвідомити, що зростаючі атаки України на військові й економічні цілі є загрозою. Наприклад, операція «Павутинка» на початку червня, коли українські безпілотники знищили понад десять стратегічних бомбардувальників далеко від кордону, демонструє винахідливість та майстерність України. Запаси боєприпасів у деяких районах вичерпуються, особливо турбує ситуація з протиповітряною обороною України. Росія втратила здатність до маневреної війни, але обидві сторони продовжують боротьбу, залучаючи союзників та застосовуючи безпілотники. Головною проблемою залишаються людські ресурси. Україна мобілізує близько 27 тисяч на місяць, хоча опір призову ще є. Росія ж втрачає багато військових, проте знаходить нових завдяки системі грошових винагород, головним чином у бідніших регіонах, що створює перерозподіл ресурсів. Попри санкції та економічні проблеми, Росія все ще демонструє зростання завдяки макроекономічному управлінню, високим цінам на енергоносії, підтримці Китаю та військовому виробництву. Втім, з кінця 2024 року почали проявлятися проблеми: дефіцит робочої сили, інфляція та зниження цін на нафту тиснуть на економіку. Україна, сподіваючись на швидку перемогу через контрнаступ, зіткнулася з затяжним конфліктом, але Москва з оптимізмом дивиться на довгострокову перспективу. Путін все ще вірить, що Україна здасться першою, проте недооцінює її стійкість. «Переломний момент настане, коли Москва усвідомить марність війни, а економічні збитки переважать. Можливо, майбутня українська операція змусить переглянути позиції. Однак політичні лідери важко визнають поразку, коли бойових поразок немає і компромісу немає», — резюмують автори. Відомий український військовий і музикант Олександр Ярмак попередив про «жахливу криваву осінь» і радить виїжджати з міст. Натомість військовий експерт Олег Жданов вважає, що спроможності Росії зменшуються, хоча людський ресурс залишається проблемою. «Їхній єдиний поки що нездоланний ресурс — людський. Нам доводиться компенсувати це технікою, щоб зрівняти шанси на фронті», — пояснив Жданов.