Чому дикі тварини ніколи не переходять цю невидиму межу?

Тваринний світ Азії та Австралії сформувався як два різні світи завдяки невидимій межі, що проходить між цими сусідніми континентами. Більшість диких тварин ніколи не перетинають цю уявну лінію, навіть птахи. Про це повідомляє Science Alert. Цей своєрідний бар’єр виник близько 30 мільйонів років тому, коли Австралійська тектонічна плита зіткнулася з Євразійською, утворивши архіпелаг. Це зіткнення змінило напрям океанічних течій і створило нові кліматичні умови в регіоні. Відтоді на територіях сучасної Індонезії та Малайзії з’явилися мавпи, людиноподібні мавпи, тигри, слони та носороги. А на протилежному боці — у Новій Гвінеї та Австралії — розвивалися сумчасті, однопрохідні, гризуни та какаду. Дуже мало видів мешкають по обидва боки цієї межі, відомої як лінія Воллеса — на честь британського натураліста Альфреда Рассела Воллеса. Саме Воллес уперше звернув увагу на разючу різницю у фауні (особливо серед ссавців), досліджуючи цей регіон у середині XIX століття.«Можна вважати доведеним, що протока Ломбок , завширшки лише 24 кілометри, позначає межу, яка чітко розділяє два великі зоогеографічні регіони Землі», — писав учений. Проведена ним лінія на карті понад століття тому досі вважається умовним еволюційним бар’єром, хоча дискусії щодо її точного положення та причин зберігаються. Лінія Воллеса розділяє континентальний шельф Азії та шельф Австралійської плити. Це не лише геологічна, а й кліматична та біологічна межа. Глибокі океанські канали, зокрема протока Ломбок, розділяють шельфи, ускладнюючи пересування тварин. Навіть у ті періоди, коли рівень моря був набагато нижчим, ця водна прірва все одно залишалася бар’єром. Хоча вплив лінії Воллеса найбільш помітний на прикладі ссавців, він поширюється також на птахів, рептилій та інші види тварин. Навіть тварини, здатні літати, зазвичай не перетинають цю межу. А в океанах деякі види риб і мікроорганізмів демонструють генетичні відмінності по обидва боки бар’єра, що свідчить про дуже обмежене змішування популяцій. Науковці ще мають з’ясувати, які саме невидимі бар’єри заважають поширенню цих видів. Ймовірно, вирішальну роль у цьому відіграють особливості середовища та клімату, що підкреслює глибокий еволюційний поділ.