Скільки існує сценаріїв закінчення війни в Україні та який з них найбільш реалістичний

Журналісти американського журналу Foreign Policy разом із відомим в США експертом проаналізували, коли та чим може закінчитися війна в Україні. Які три сценарії можуть чекати на Україну вже найближчими роками, на які ризики має вже невдовзі піти Україна та чому в США хочуть новий контрнаступ ЗСУ? Відомий американський міжнародний експерт директор стратегічної програми в Defense Priorities, почесний професор Міського коледжу Нью-Йорка і старший науковий співробітник Колумбійського університету Раджан Менон зробив гучний прогноз щодо війни в Україні. На його переконання, наразі існує три сценарії закінчення війни в Україні. Перший сценарій Росія все ще може досягти суттєвих успіхів на фронті, переломити ЗСУ і поставити Україні ультиматум. Тоді Путін точно висуне кілька вимог, серед них найважливіші: залишити за РФ захоплені українські території, а також повернути решту території України у свою орбіту впливу. Про повну окупацію навряд чи йдеться, проте тоді Україна ризикує перетворитися на Білорусь - країну без власної позиції, боєздатної армії та суверенітету. Щоб переконати світ реалізувати саме цей сценарій, Путін активно просуває "власний мир" і, на жаль, знаходить поодиноких однодумців навіть в Західному світі. "Прихильники угоди з Путіним, здається, впевнені, що можуть передбачити розв’язку війни: перемога Росії — скажімо, контроль над Донбасом, Херсоном і Запоріжжям — і підпорядкування України. Проте такі вірні твердження не мають доказової бази. Ніхто не може бути впевнений, чим закінчиться ця війна, і прогнозисти повинні бути скромнішими, враховуючи, що майже всі прогнози досі виявилися невірними", - вважає експерт. І тут, експерт робить важливе зауваження. Подібні прогнози, хоч і не можна виключати, але вони не ще справджувались за цю війну. Всі пам’ятають, як на Заході на повному серйозі обговорювали "Київ за 3 дні". Але ж Україна обороняється і доволі успішно. Скептики в США та Європі волають, що ЗСУ не мають шансу: лише за 2024 рік втратили Авдіївку, а росіяни мають успіхи на Донбасі. Але це лише напів правда, каже експерт. Все це сталося за умови величезної переваги ворога в артилерії та боєприпасах через затримку допомоги США. Як тільки Конгрес нарешті погодив 61 мільярд допомоги Україні, ситуація на фронті вирівнялась. А тепер ЗСУ завдають шалених втрат ворогові по всьому фронті. Найяскравіша статистика на Харківщині, куди окупанти поперли 10 травня. За травень Росія втратила понад 38 тисяч бійців мертвими і пораненими. А це майже на 10 тисяч більше ніж у грудні 2023-го або ж у лютому 2024-го - в дні найбільш запеклих боїв за Авдіївку. Росія програє - такими темпами ворог не просто видихнеться, йому буде потрібна нова мобілізація. Та сама ситуація і з технікою. Вони нетерпляче кидають у м’ясні штурми все нові і нові сили, досягаючи лише малих тактичних цілей, або взагалі не маючи успіху. Раджан Менон вважає, що багато хто в світі лише звертає увагу на проблеми України: мобілізацію, нестачу зброї, ППО, далекобійних засобів ураження тощо, але ніби взагалі не враховує те, що втратила і продовжує втрачати РФ. Експерт переконаний: йти на путінський мир не можна, бо це лише блеф. "Заклики до мирних переговорів мають ще один недолік. Вони перераховують проблеми, з якими стикаються українські Збройні сили — є багато на що вказати, — але опускають будь-яку згадку про російські", - каже експерт. Геолокаційні дані показують, що Росія втратила майже 16 000 одиниць техніки, зокрема понад 3 000 танків, а також понад 5 000 БТРів та БМП. Крім того, третина кораблів і підводних човнів Чорноморського флоту була пошкоджена або знищена. Було багато дискусій про кількість жертв у цій війні. За даними Міністерства оборони Великої Британії, загальна кількість загиблих і поранених військових Росії складає 465 тисяч. Але навіть якщо справжня кількість становить лише одну третину від цього, втрати Росії проти набагато слабшого супротивника все одно залишаються значними. 2024 року оборонний бюджет РФ зріс на 70%, а витрати на оборонку сягнули майже 7% ВВП країни. Другий сценарій Другий сценарій - найбільш сприятливий для України, але вимагає від Києва жорстких рішень та активних дій. Щоб утримати фокус на собі з боку Заходу і далі отримувати військову допомогу, Україні потрібні перемоги. Києву треба задуматися про новий контрнаступ. "Було б нерозумно поспішати з переговорами, перш ніж побачити, яку зміну матиме введення додаткової зброї, чи зможе російська армія підтримувати поточний темп, коли Україна матиме більше вогневої потужності, і наскільки успішним виявиться план України. Якщо Україна, підкріплена додатковими військами та озброєнням, відіб’є більше території — навіть якщо здобутки будуть значно меншими за амбітні цілі Зеленського — і Путін зрозуміє, що його армія не зможе досягти додаткових здобутків, Україна матиме більше важелів впливу, ніж вона має зараз для формування політичного врегулювання", - вважає експерт. Третій сценарій Є й інший сценарій, так би мовити "не вашим, не нашим". Якщо Україні не вдасться вибити ворога за кордон, або ж відбити частину тимчасово окупованої землі і поставити Путіна під загрозу втратити ще більше, а Росія так і не зможе прорвати оборону ЗСУ, сторонам доведеться домовлятися. "Війна заходить у глухий кут, з якого, обидва супротивники вважають, що з нього неможливо вийти, але Путін має достатньо важелів впливу, щоб забезпечити нейтралітет України. Київ використовує власну переговорну силу, щоб наполягати на збройному нейтралітеті, який дав би йому свободу тренувати свої збройні сили в західних країнах, оснащувати свою армію західною зброєю і таким чином залишатися поза сферою впливу Росії", - зазначив він. Хоча інші сценарії, звичайно, можливі, ці, за винятком першого, мають спільну рису: вони вимагають, щоб Україна зміцнила свою переговорну силу, припинивши російський імпульс, розгорнувши власний контрнаступ і повернувши собі більше території. Для цього потрібен час, який Україна наразі має: західне озброєння тільки почало надходити на фронт, і його обсяги збільшаться найближчими місяцями. Росія і Україна можуть з часом провести переговори про політичне врегулювання. Але наразі не час їх починати.