Обшарпані стіни та повна антисанітарія: як живуть українці у фільтраційних таборах Росії

На території Росії продовжують створювати фільтраційні табори для українців. Днями стало відомо про будівництво нових таборів у Поволжі. Як правило, туди відправляють українців, які були змушені покинути свої міста й села через війну чи окупацію. У таборах росіяни перевіряють, чи брали українці участь в АТО, чи служили в ЗСУ або правоохоронних органах, шукають активістів. Також українців змушують отримувати російські паспорти, без яких вони не зможуть влаштуватися на роботу, влаштувати дітей у садок чи школу, отримати допомогу. Умови життя залишають бажати кращого. Дуже часто це старі дитячі табори відпочинку, далеко від населених пунктів, побудовані за принципом гуртожитку, зі спільною кухнею та санвузлом. Українців відправляють у віддалені регіони За повідомленням Національного центру опору, у Поволжі зараз активно споруджують черговий фільтраційний табір для українців. Будують його під виглядом літнього табору відпочинку для дітей, для цього зводять тимчасові модульні будиночки, які можуть вміщувати сотні людей. Про те, що росіяни створюють фільтраційні табори для українців, стало відомо ще у 2022 році. Тоді подібні пункти виникали по обидва боки кордону. З боку України люди жили у наметах просто неба, чекаючи своєї черги на перевірку та допит. Потім історія повторювалася на російській території, де українців селили у великі спортзали. Тут тисячі біженців та насильно вивезених з України людей проходили ретельну перевірку на "благонадійність". Тих, хто пройшов фільтрацію, відправляли далі, у російську глибинку: Мурманськ, острів Сахалін, Владивосток, Новосибірськ, Алтай, Астрахань, Кузбас, до Бурятії, Хакасії тощо. Потрапити до Підмосков'я чи на околиці Санкт-Петербурга можна було лише за допомогою волонтерів та благодійників. Там їх селили на територіях пансіонатів, санаторіїв, шкіл, спортивних комплексів, гуртожитків тощо. У російській пресі ці табори називають "пунктами тимчасового розподілу" – ПТР. Але "тимчасове" тягнеться вже третій рік... Фільтрування та нові документи Нічого не змінилося й досі. Наприклад, як розповіла одна з російських волонтерок, яка допомагала українцям у Ростовській області, люди не мають навіть елементарних засобів гігієни. Живуть вони в обшарпаному старому гуртожитку, керівництво нічого не робить, аби покращити становище. Ті, хто звертається до цього керівництва, щоб отримати якісь речі, хоч би шматок мила, ризикують узагалі залишитися без житла. При цьому новоприбулих українців ретельно перевіряють спецслужби: відбирають документи, допитують. "Підозрілих" передають ФСБ. Зазвичай шукають активістів, волонтерів, правоохоронців, учасників АТО, тих, хто служив у ЗСУ, їхніх родичів. Також українців змушують отримувати російські паспорти, без них неможливо влаштувати дітей до садка чи школи, а дорослих не беруть на роботу. Щоправда, українцям з окупованих Донецької та Луганської областей документи видають швидко. А от тим, хто виїхав із Харківської, Запорізької, Херсонської областей, доводиться довго чекати. А найбільші проблеми з отриманням російського документа в українців-власників ID-паспортів. За ними встановити місце проживання неможливо, тож оформлення документів затягується. Діти українських біженців часто стикаються з булінгом у російських школах. Місцеві їх обзивають, називають "хохлами", навіть б'ють. Керівництво навчальних закладів зазвичай не звертає на це уваги. Життя у лісі Часто так звані ПТР розташовані поза населеними пунктами – у старих пансіонатах, дитячих таборах у лісі. Через це українці опиняються у ще більш залежному становищі, адже не можуть знайти роботу, бо дістатися до неї проблематично, іноді навіть транспорт тут не ходить. Люди скаржаться на плісняву, відсутність ремонту в кімнатах. Сім'ї з чотирьох-шістьох людей можуть дати тільки одну кімнату, де крім ліжок нічого не нема. Навіть стільців. "Ми жили у Псковській області, в лісі, в старому якомусь чи то пансіонаті, чи то гуртожитку. У нас на підвіконні з боку кімнати сніг лежав, бо вікна від старості не зачинялися. Цвіль по кутах, через це у дитини почалася астма. Потім завдяки допомозі благодійного фонду нас перевели в іншу область, там хоч побутові умови кращі. А спочатку взагалі хотіли відправити до Владивостока, говорили у пункті розподілу, що он стоїть поїзд на Владивосток, туди сідайте та їдьте", – розповіла Ірина з Маріуполя. Її друзі, з якими вони в березні змогли вибратися з-під обстрілів, опинилися у Калузькій області. Там теж умови жахливі, пліснява, у кімнатах вогко та холодно. Крім того, часто з території ПТР без дозволу вийти неможливо. Тому українці перебувають у закритому просторі. Іноді виникають конфлікти, особливо між жителями "ДНР" та Херсонської чи Запорізької областей. Вони мають різні погляди на те, що відбувається в Україні. Сказати точно, скільки українців так опинилися в Росії, складно. Влада РФ називає то 4 мільйони, то 4,5, а то й зовсім 5 млн. За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців, станом на березень минулого року в Росії перебувало майже 3 млн українських біженців. У той же час, за розрахунками Центру економічної стратегії на кінець січня 2024 року, в Росії залишаються 1,3 млн біженців з України.