Як ЗСУ перетворилися на армію 40+ та як вплине зниження мобілізаційного віку на боєздатність

"Позивний "Дід" – батько п'яти дітей і дід маленької онучки". "Снайпер "Дід": молодим не можна на фронт, хай воюють старші". "Продовжує служити попри вік: історія тероборонівця із позивним "Дід"". Це лише кілька з десятків заголовків, які пропонує Google на пошуковий запит "позивний "Дід" в ЗСУ". Загальновидові ознаки Діда такі: вік під 60 років, служив строкову в радянській армії (як правило, у Казахстані чи Забайкаллі), де завчив фрази й слова на кшталт "разрешите доложить", "построение" і "дежурный", військове звання – солдат або старший солдат, має онуків, до речей ставиться бережно, неквапливий у всьому", – так починає один із розділів своєї майбутньої книжки "Усе на три літери" боєць ЗСУ і журналіст Дмитро Крапивенко. Якщо вік "під 60" сьогодні все ж таки виняток у війську, то 40–45-річні бійці – найпоширеніша група в Збройних силах України, стверджують усі військові, з якими ми спілкувалися під час підготовки цього матеріалу. "Середній вік українських бійців – більше 40 років, можливо, навіть 45. Звісно, це не офіційна статистика, але я спостерігаю саме таку ситуацію на полі бою", – каже УП секретар комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, 40-річний полковник СБУ Роман Костенко. Від початку повномасштабного російського вторгнення він воює на півдні України. Розповідаємо, чому ЗСУ стали армією бійців у віці 40+, як це впливає на її боєздатність, та чи змінить ситуацію закон про зниження мобілізаційного віку до 25 років, ухвалений парламентом ще в травні минулого року і підписаний президентом лише у квітні 2024-го. Зниження мобілізаційного віку до 25-ти. Чому Зеленський майже рік не підписував закон Восени 2023-го колишній британський міністр оборони Бен Воллес закликав українську владу змінити підхід до мобілізації. "Середній вік бійців на фронті – понад 40 років. Я розумію бажання президента Зеленського зберегти молодь на майбутнє, але факт: Росія нишком мобілізує всю країну. Тому, можливо, настав час переоцінити масштаби мобілізації в Україні, як це зробила Британія в 1939 і 1941 роках", – звернув увагу на проблему старіння української армії Бен Воллес. На початку Другої світової війни в Британії масово мобілізовували чоловіків від 18 до 40 років. А вже згодом у 1941-му мобілізаційний вік підвищили до 60 років. Україна пішла іншим шляхом – не підвищення, а зниження мобілізаційного віку. Після ухвалення Радою майже рік закон про таке зниження чекав на підпис президента Зеленського. За словами джерел, які брали участь у засіданнях Ставки, колишній головнокомандувач Валерій Залужний кілька разів нагадував главі держави про цей документ. "Ви ж зрозумієте, що вам все одно доведеться підписати цей закон?" – переказують на умовах анонімності слова ексголовкома свідки його розмов із президентом. Зеленський вагався. На пресконференції наприкінці минулого року він заявив, що військові запропонували додатково мобілізувати 450–500 тисяч людей, серед яких мали би бути й чоловіки віком від 25 років. Президент сказав, що хоче почути від Генштабу більше аргументів, щоб підтримати цей крок. Не в останню чергу Зеленський не наважувався підписати закон через нелюбов до "складних" непопулярних рішень. До того ж фінансування з держбюджету мобілізації такої кількості людей він оцінив приблизно в 500 мільярдів гривень. Плюс до цього Україну очікують додаткові витрати на утримання новобранців. За словами заступника міністра оборони Юрія Джигира, один боєць обходиться державі приблизно в 1,2 мільйона гривень на рік. В умовах, коли державний бюджет у критичному стані, посилена мобілізація військових спровокує додаткові фінансові проблеми для України. Зрештою Зеленський підписав закон. Піти на цей крок його примусило виснаження Сил оборони та безповоротні втрати на фронті. Публічно президент аргументував це рішення тим, що на війні потрібні молоді бійці, які мають кращий фізичний стан та розбираються в технологіях. Чи вдасться суттєво омолодити військо завдяки мобілізації 25–26-річних – питання дискусійне. Особливо з огляду на таку вперту річ як демографія. За словами заступника директора Інституту демографії та проблем якості життя НАН Олександра Гладуна, в 1998–1999 роках в Україні народилося 416 349 хлопчиків. Зараз їм якраз має бути 25–26 років. Звісно, не всі з них потраплять до ЗСУ – хтось через стан здоров'я, хтось опинився за кордоном або на окупованих Росією територіях. Співрозмовники УП у Генштабі прогнозують, що рішення про мобілізацію з 25 років може реально додати до українського війська приблизно 100 тисяч молодих бійців. Для розуміння контексту: в січні 2024-го в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD Володимир Зеленський розповів, що Україна має 880 тисяч людей в армії. Чому постарішали ЗСУ Демографічна ситуація в країні – один із головних факторів, який вплинув на старіння української армії. Розвал економіки на початку 90-х призвів до значного скорочення народжуваності в Україні. За словами демографа Олександра Гладуна, в 1991-му 100 українок народжували 178 дітей. Відтоді цей показник знижувався; повернутися до нього Україні не вдавалося жодного разу за 33 роки. 2001-й узагалі став роком найнижчої народжуваності в українській історії часів незалежності. Тоді 100 жінок народжували лише 108 дітей. При цьому кількість жінок репродуктивного віку в Україні суттєво не змінилася з 1991-го по 2001-й. Щоб населення не скорочувалося, цей показник має бути вдвічі більшим – приблизно 100/220. "Зараз вікова категорія чоловіків 40+ суттєво переважає тих, кому від 18 до 25 років", – пояснює УП демограф Олександр Гладун. На початок 2022 року, за даними Державної служби статистики, в Україні було орієнтовно 1,6 мільйона хлопців 18–25 років. Натомість чоловіків 40–59 років – приблизно 5,5 мільйона. Звісно, за два роки дані змінилися, але навряд чи це вплинуло на загальну картину – представників старшого покоління втричі більше, ніж молоді. Окрім довгограючих демографічних трендів, на середній вік української армії вплинули й ситуативні фактори. Багато 30–40-річних українців вступили добровольцями до лав ЗСУ або були мобілізовані на початку війни в 2014–2015 роках і залишилися служити далі. Відповідно сьогодні їм – 40–50 років. А після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022-го до них додалися сотні тисяч нових добровольців, серед яких теж було чимало літніх людей. "Армія дорослих": плюси, мінуси, підводні камені Головний мінус "армії дорослих" – фізичний стан захисників. Що старша людина, то більше записів з'являється в її медичній картці. Командир батальйону "Ахіллес" 92-ої окремої штурмової бригади Юрій Федоренко прийняв бойове хрещення на початку АТО в 2014-му. На той момент йому було 23 роки і він служив контрактником Нацгвардії. Федоренко брав участь у боях на Донеччині. Отримав поранення і був списаний як обмежено придатний. 2022 року розпочав службу як доброволець. "В 23 роки моя робота була пов'язана зі штурмовими діями – переважно в міській забудові. Тоді міг носити на собі по 50 кілограмів навантаження на далекі відстані. Після чого набагато швидше відновлювався, ніж зараз – у 33 роки", – розповідає комбат "Ахіллесу". "Такі навантаження, які я переносив у 23 роки, зараз навряд би зміг. А уявіть, що людині в 45 років, яка точно має якісь захворювання, треба пройти до бойової позиції 6 кілометрів і пронести на собі до 50 кілограмів БК", – додає військовий. Втім, вік бійця – не єдиний і не визначальний фактор на полі бою. Не менш важливий професійний досвід і вмотивованість – вважає військовослужбовець і народний депутат Роман Костенко. "Завжди треба зважати на спеціальність: професійний танкіст, який має багато досвіду роботи з технікою, може і в 40, і в 50, і в 60 років бути професійним танкістом. Наприклад, мій брат – спеціаліст-технар. Він знає і БТР, і танк. Так, йому 50 років, але я не зустрічав такого молодого, який би зрівнявся з ним в управлінні або в ремонті БТР. Він змушує їхати те, що не може їхати. І таких людей багато. Але, якщо ти піхотинець, звичайно, краще бути молодшим. Бо в 40 і 50 років неможливо бути таким витривалим, як у 20", – зазначає Роман Костенко. Окрім "фізики", старші бійці поступаються молодим в адаптивності до нових умов, швидкості реакції і здатності опановувати нову зброю і технології. На початку повномасштабного вторгнення командир роти "Гонор" батальйону "Вовки Да Вінчі" 43-річний Олександр Ябчанка долучився до українського війська як доброволець. Він не мав жодного бойового досвіду. За два роки великої війни Олександр воював на Лиманському, Бахмутському напрямках, брав участь у контрнаступі на Харківщині. Кілька разів був поранений, але після лікування завжди повертався на фронт. У березні 2024-го боєць став командиром роти "Гонор". Під час спілкування з УП він розповідає, що середній вік військових у його підрозділі – понад 40 років. "Молоді військові завдяки швидкості реакції і хорошій пам'яті значно краще розбираються із сучасною технологічною зброєю, ніж "діди". Як на мене, це головна перевага молоді", – розповідає Олександр Ябчанка. Але загалом, на його думку, 40–50 років – цілком працездатний вік для бійця. "Під час війни набагато важливіша твоя готовність, а не дата народження в паспорті. За понад два роки участі в бойових діях на складних ділянках фронту я не згадаю жодної ситуації, коли подумав би: "Ой, Боже, я вже занадто старий для цього", – додає командир роти "Гонор". Він також вважає, що старші люди психологічно стійкіші за молодих, що не менш важливо, ніж фізична форма. Ще один важливий чинник, який впливає на стійкість бійців – мотивація. На переконання соціального і військового психолога Олега Покальчука, в умовах стресу загострюються всі найкращі та найгірші риси людини. Але дві категорії, на його думку, незалежно від віку, найбільш стійкі психологічно. По-перше, патріотично виховані люди, які відчувають себе частиною країни і впевнені, що якщо Україна загине, то їх теж не буде. По-друге, глибоко віруючі люди. І в першому, і в другому випадках йдеться про цінності та мотивацію. "Вмотивовані вичерпалися на початку повномасштабного вторгнення, – вважає Покальчук. – Частина вичерпалася ще в 2014 році, коли фронт тримався саме на таких людях різного віку. Ситуація змінилася, якщо говорити про молодих людей, яких мобілізують зараз. Упродовж останніх десяти років так зване військово-патріотичне виховання не було пріоритетом. У нас була така ліберальна, пацифістська педагогічна доктрина. Все, що мало відношення до закликів приготування до війни, вважалося екстремізмом". Як працює система мобілізації в Ізраїлі та чим цей досвід корисний для України Порівнювати ЗСУ з арміями країн НАТО не дуже релевантно, тому що вони не перебувають у стані війни. А втім, уявлення про віковий зріз сучасних армій така статистика дає. За даними статистичної платформи Statista, середній вік британських військовослужбовців у 2023-му становив 31 рік. Американська армія також значно молодша за українську. Згідно з даними демографічного звіту Міністерства оборони США, у 2022-му середній вік американського військового був 28,5 років. Але все ж таки корисніше аналізувати мобілізаційний досвід воюючої країни. Наприклад, Ізраїлю, де війна триває з моменту заснування держави. За словами ізраїльського воєнного оглядача Ігаля Левіна, після досягнення 18-ліття юнаків і дівчат в Ізраїлі призивають до армії на обов'язкову строкову службу. Підготовка триває від одного місяця до півтора року. Строк визначається відповідно до професії. Умовно кажучи, кухаря навчатимуть місяць, а бойового піхотинця – вісім місяців і більше. Після підготовки і хлопці, і дівчата потрапляють у резерв, де перебувають до 40 років, та обов'язково щороку беруть участь у військових зборах, щоб не втратити бойові навички. Після 40-річчя резервісти можуть продовжити службу добровільно. "Середній вік регулярної ізраїльської армії – 19–20 років. Якщо рахувати разом із резервістами – приблизно 28 років", – розповідає ізраїльський воєнний оглядач. Резерв – основа армії Ізраїлю. За потреби резервістів залучають до виконання бойових завдань – це можливо одразу після завершення строкової служби. Важливо, що вони мобілізуються виключно за своєю військовою спеціальністю: розвідники – розвідниками, медики – медиками, танкісти – танкістами. "На даний момент із семимільйонного єврейського населення Ізраїлю (обов'язковий призов поширюється лише на євреїв, за винятком ортодоксальних, а на арабів – ні – ред.) регулярна армія складає приблизно 170 тисяч людей. У разі загострення конфлікту, після оголошення мобілізації вона може зрости до пів мільйона, навіть трохи більше", – зазначає Ігаль Левін. "Резервістів призивають на короткий період, наприклад, на місяць. Потім їх відпускають додому, бо економіка має працювати. Ізраїль не може собі дозволити тотально мобілізувати армію більше ніж на місяць, бо економіка просто помре", – пояснює ізраїльський воєнний оглядач. Якщо починається велика війна, тотальна мобілізація в Ізраїлі має закінчитися за 24 години. Востаннє таке сталося під час війни Судного дня в 1973-му році. Під час нападу палестинської терористичної організації ХАМАС на Ізраїль восени 2023-го ізраїльська влада мобілізувала понад половину бійців з військового резерву, але все ж таки не всіх. Майже вся ізраїльська армія складається з призовників або мобілізованих, які зобов'язані пройти строкову службу. На контракті перебувають тільки офіцери та старшини. В Україні інша ситуація. По-перше, строкову службу офіційно скасували новим "мобілізаційним" законом у квітні 2024-го. Хоча призов не проводився під час воєнного стану. Натомість тим же законом запровадили базову військову службу – вишкіл, під час якого військовозобов'язаних навчатимуть виконувати бойові завдання, поводитися зі зброєю та вибуховими пристроями, діяти на полі бою, надавати домедичну та первинну психологічну допомогу. По-друге, демографічні ситуації в Україні та Ізраїлі кардинально відрізняються. В ізраїльських сім'ях більше дітей, ніж в українських: за даними Світового банку, в 2021-му році одна жінка в Ізраїлі народжувала в середньому трьох дітей. Тому повністю змінити українську мобілізаційну систему на ізраїльську, тобто з 25–60 на 18–40 років, не вийде. Це призвело би до суттєвого скорочення мобілізаційного ресурсу. Водночас Україна цілком могла би перейняти ізраїльський досвід домобілізаційної підготовки. За словами Ігаля Левіна, ізраїльтян починають готувати до служби з підліткового віку. В усіх школах запроваджена програма підготовки молоді до армії – ГАДНА (молодіжні батальйони), яку проходять підлітки у віці 14–18 років. Вони беруть участь у польових навчаннях, проходять комплексну фізичну підготовку, вчаться поводитися зі зброєю, звикають до бойового злагодження. Завдяки такій практиці ізраїльські підлітки завчасно налаштовуються на службу в армії – як фізично, так і психологічно. Можливо, якби подібне навчання відбувалося в Україні, мобілізація молоді не сприймалася б суспільством так гостро. Один із прикладів того, як можна системно змінювати тенденцію старіння війська – Третя окрема штурмова бригада. За віком бійців це чи не наймолодший підрозділ у ЗСУ, який продемонстрував ефективність на найгарячіших напрямках фронту, зокрема Бахмутському та Авдіївському. За словами керівника київського рекрутингового центру 3-ї ОШБр Даниїла Коваля з позивним "Русин", 60–70% бригади – це бійці до 35 років, а наймолодшому військовому – 18. Це сталося тому, що бригада намагається креативно заохочувати новобранців мобілізуватися. Наприклад, організовує "Двіжі", під час яких військові розповідають історії з війни та діляться порадами з майбутніми рекрутами. "До нас у більшості випадків приходить саме молодь. Юнаки дуже ініціативні. І вони, безумовно, набагато краще показують себе в штурмових діях, ніж старші бійці. Це просто фізіологія", – розповідає Русин. "Специфіка бойового виходу така: машина не може підвезти бійця до зони виконання завдання. Треба ще пройтись, а це нелегка прогулянка – бійці тягнуть амуніцію, зброю, боєкомплект. Це вимагає сил, міцних суглобів, витривалості. Загалом люди старшого віку краще себе показують в оборонних діях, а молодші – у штурмах", – пояснює він. Однак молодики можуть лише підсилити "стару гвардію" ЗСУ. Повністю замінити бійців 40+ на фронті не вдасться. Проте одна хороша новина для оптимістів точно є. Сьогодні військо – простір, здебільшого вільний від ейджизму, який притаманний українському суспільству. "Коли до 2022-го я намагався змінити рід діяльності, на співбесідах мені натякали, що запізно. Поважний вік, оверкваліфайд (надкваліфікований – ред.), всі діла. Сьогодні з цим у мене жодних проблем, бо таких, як я, тут більшість", – посміхається колишній київський дизайнер, а нині 47-річний піхотинець, що копає окопи під Вовчанськом. Звісно, з позивним "Дід".