Путін веде війну на виснаження, поки його режим в РФ тріщить по швах — аналіз AP

Коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, деякі аналітики прогнозували, що окупаційним військам може знадобитися лише три дні, щоб захопити столицю України — Київ. Зараз, коли війна йде вже третій рік, кремлівський диктатор Володимир Путін, схоже, намагається обернути цю початкову невдачу на свою користь — чекаючи, поки західна підтримка України ослабне, а Москва продовжуватиме свій постійний військовий тиск уздовж лінії фронту. Про це пише Associated Press. “Оптимістично налаштований Кремль” Довший часовий графік Путіна все ще має свій негативний бік: війна завдає тяжких втрат Росії, виснажуючи її економічні та військові ресурси і підживлюючи соціальну напруженість, а смерть ув'язненого лідера російської опозиції Олексія Навального слугує моторошним нагадуванням про безжальні репресії Кремля проти інакомислення. Путін неодноразово сигналізував про бажання вести переговори про припинення бойових дій, але попереджав, що Росія буде триматися за свої здобутки. На початку цього місяця він використав інтерв'ю з колишнім ведучим Fox News Такером Карлсоном, щоб закликати Сполучені Штати підштовхнути свого “сателіта” Україну до мирних переговорів, заявивши, що “рано чи пізно ми дійдемо згоди”. Деякі останні події підживлюють оптимізм Кремля, пише AP. Законопроєкт про допомогу Україні застряг у Конгресі США, а союзники по НАТО намагаються заповнити прогалину, що утворилася після невдалого контрнаступу України минулого літа. Рішення президента України Володимира Зеленського звільнити свого головнокомандувача Валерія Залужного розчарувало багатьох у країні та занепокоїло її західних союзників. А Дональд Трамп, який неодноразово заявляв, що в разі свого обрання швидко укладе угоду про припинення війни, нещодавно налякав НАТО, заявивши, що може дозволити Росії розширити свою агресію в Європі, якщо члени Альянсу не збільшать свої витрати на оборону. У той час як Кремль спостерігає за новими ознаками ослаблення західної підтримки України, російські війська захопили східну твердиню Авдіївку на вихідних після запеклих боїв, в яких українські війська повідомляли про все більш відчайдушну нестачу боєприпасів. Це захоплення створило підґрунтя для потенційного просування російських військ вглиб території, контрольованої Україною. “Хоча широкомасштабного наступу наразі не відбувається, російські підрозділи мають завдання проводити менші тактичні атаки, які, як мінімум, завдають постійних втрат Україні і дозволяють російським військам захоплювати і утримувати позиції, — зазначають Джек Уотлінг і Нік Рейнольдс з Королівського інституту об'єднаних збройних сил. — Таким чином, росіяни підтримують послідовний тиск на низку пунктів”. На тлі запеклих боїв на сході, Росія також намагається завдати шкоди оборонній промисловості України за допомогою постійної серії ударів. Вона використовує крилаті і балістичні ракети великої дальності, а також іранські безпілотники “Шахед”, щоб наситити і перевантажити українську протиповітряну оборону, яка відчуває наростання дефіциту боєприпасів. Проблеми окупантів “Що стосується здатності російської промисловості підтримувати поточні операції, Росія значно мобілізувала свою оборонну промисловість, збільшивши кількість робочих змін і розширивши виробничі лінії на існуючих підприємствах, а також повернувши до роботи раніше законсервовані заводи, — зазначають Уотлінг і Рейнольдс. — Це призвело до значного збільшення обсягів виробництва”. Вони також відзначають, що російська оборонна промисловість продовжує залежати від західних комплектуючих, стверджуючи, що посилення санкцій може порушити цю залежність. Деякі московські аналітики, однак, визнають, що російські військові стикаються з численними проблемами. Генерал у відставці Юрій Балуєвський, колишній начальник Генерального штабу Збройних сил РФ, визнав, що українська протиповітряна оборона фактично заборонила російським військовим літакам літати в українському повітряному просторі і часто робить ризикованими їхні польоти навіть над територією, контрольованою Росією. У нещодавній статті Балуєвський заявив, що артилерія, яку постачає Захід, перевершує російські системи. Успішні атаки України вглиб РФ: оцінка Заходу Західні чиновники і аналітики відзначають, що в той час як лінія фронту протяжністю 1500 км залишається в основному статичною і жодна зі сторін не досягла значних успіхів, українські війська здійснюють сміливі ракетні і безпілотні атаки глибоко за лінією зіткнення, збільшуючи витрати Кремля і кидаючи виклик спробам Путіна зробити вигляд, що життя в Росії в основному не постраждало від війни. Україна здійснила зухвалі атаки на нафтові термінали і нафтопереробні заводи в глибині Росії, а також на її військово-морські і військово-повітряні об'єкти в Чорноморському регіоні, завдавши болючого удару по військовому потенціалу Москви. Це включає потоплення двох російських десантних кораблів і ракетного катера, а також удари по авіабазах в Криму, які вивели з ладу радарні установки і знищили військові літаки. Минулого місяця українські війська збили російський літак раннього попередження і управління над Азовським морем і серйозно пошкодили літаючий командний пункт — один з найцінніших розвідувальних активів Москви. Західні чиновники високо оцінили ефективність українських атак, зазначивши, що Київ розумно використав свої обмежені ресурси, щоб розгромити набагато чисельніші російські сили і знищити близько 20% Чорноморського флоту, фактично поклавши край морському домінуванню Москви в цьому регіоні. Міністерство оборони Великої Британії заявило в нещодавньому звіті розвідки, що успіхи України змусили російський флот різко обмежити операції в західній частині Чорного моря, що дозволило Києву розширити свій сільськогосподарський експорт, незважаючи на вихід Москви з угоди, укладеної за посередництва Туреччини та ООН, яка гарантувала безпеку поставок українського зерна. Тріщини в путінському режимі Путін, який майже напевно виграє ще один шестирічний термін на президентських виборах 15-17 березня, намагається консолідувати громадську підтримку, представляючи конфлікт як боротьбу проти експансіоністського Заходу, який озброїв Україну, намагаючись послабити Росію. Хоча він стверджує, що громадськість у переважній більшості підтримує те, що Кремль називає своєю “спеціальною військовою операцією” в Україні, у жорстко контрольованій політичній системі країни з'явилися нові тріщини. Тисячі росіян вишикувалися в черги на морозі в багатьох містах, щоб підписати петиції на підтримку кандидатури Бориса Надєждіна, ліберального політика, який зробив припинення війни своєю головною передвиборчою обіцянкою. Хоча Надєждіну врешті-решт не дозволили взяти участь у голосуванні члени виборчої комісії, які викинули багато підписів як недійсні, масовий прояв опозиційних симпатій явно збентежив Кремль. Ще однією ознакою антивоєнних настроїв стало те, що дружини деяких солдатів, призваних під час поспішної і широко непопулярної часткової мобілізації восени 2022 року, вимагали звільнення їх зі служби. Але Путін продовжував проєктувати тотальний контроль: поліція заарештувала сотні людей лише за те, що вони поклали квіти в пам'ять про Навального, чия смерть завдала нищівного удару і без того розколотій опозиції. Проблем Кремлю додали зіткнення протестувальників з поліцією в провінції Башкортостан минулого місяця після засудження і винесення вироку місцевому активісту. Протест, викликаний напруженістю у відносинах між корінним башкирським народом і етнічними росіянами, підняв привид нових культурних і націоналістичних розбіжностей. Минулого літа Путін зіткнувся з чи не найсерйознішим викликом за час свого майже чвертьстолітнього правління, коли ватажок найманців Євген Пригожин наказав своїй приватній військовій компанії йти на Москву, щоб усунути вищих військових керівників. Короткий заколот закінчився угодою, яка передбачала переїзд найманців до союзної Росії Білорусі, а Пригожин загинув у підозрілій авіакатастрофі через два місяці, яку багато хто сприйняв як помсту Кремля. Його смерть зміцнила авторитет Путіна і цементувала лояльність серед еліти, але цей епізод показав крихкість влади Кремля. Незважаючи на виклики, величезний економічний і військовий потенціал Росії дає Путіну можливість вести затяжну війну. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що через втручання Заходу конфлікт затягнувся довше, ніж очікувалося. “Спеціальна військова операція може тривати дещо довше, але це не може змінити хід подій”, — сказав він. Марк Галеотті, голова консалтингової компанії “Маяк”, сказав у нещодавньому подкасті, що “немає очевидного опору Путіну” через “міцно створену і всепроникаючу поліцейську державу, яка захищає його”. “Тож, з одного боку, ми не повинні очікувати, що передбачувані рівні тиску здатні повалити цей режим у будь-який момент, — сказав Галеотті. — Але з іншого боку, ми також повинні визнати, що його здатність реагувати на кризи, на несподіванки зменшилася”.