Смертоносне озеро умертвило понад 1700 людей та все живе в радіусі 25 км

21 серпня 1986 року на озері Ніос у північно-західній частині Камеруну відбулася подія, що вразила не лише всю місцеву спільноту, а сусідні території. На великій відстані від озера прозвучав дивний гуркіт, який виявився лише початком жахливої трагедії. Наступного ранку, місцеві жителі знайшли 1746 тіл людей і понад 3500 голів худоби в радіусі 25 кілометрів від озера – всі вони померли. Ця подія викликала безліч запитань, пише IFLScience. Один зі свідків трагедії, фермер Ефріам Че, розповів, що почув дивний гуркіт близько 21:00, але не приділив йому особливої уваги та пішов спати. Але наступного ранку, коли він спустився до водоспаду, виявив, що водоспад став незвичайно сухим, а територія навколо нього наче вимерла. Аж раптом він почув крик. Це була пастушка Халіма Сулей, яка жила в селі біля озера, вона стояла серед тіл 31 члена своєї родини та 400 голів худоби. Ефріам Че помітив, що на мертвих не було навіть мух – вони також померли. Схожі історії про масові смерті почали з'являтися від інших свідків. Люди розповідали про членів своїх родин, які померли усюди – на підлозі, поза будинками та на вулицях. Здається, ніхто не протистояв аніякій боротьбі. Очевидці зазначали, що вони бачили незвичайні сліди на тілах мертвих та живих, а також відчували запах тухлих яєць. Серед тих, хто вижив спостерігались також симптоми отруєння, такі як блювота, діарея та галюцинації, що можуть свідчити про вплив вуглекислого газу (CO2). Загадкова природа цієї трагедії породила безліч теорій. Одні вважали, що це була хімічна атака, інші переконувалися в надприродних силах, що спричинили цю катастрофу. Щоб розкрити та пояснити причини цієї події, на місце прибули вчені, які провели ретельне дослідження. Вони знайшли розкидані тіла та озеро, яке змінило колір з синього на червоний. Аналіз проб води з озера підтвердив причину цього інциденту. Озеро Ніос утворилося у кратері вулкана, який виділяв вуглець. Зазвичай вулканічні озера випускають газ, коли вода розливається навколо. Але озеро Ніос було надзвичайно тихим, і внаслідок цього CO2 накопичувалося в осадах протягом десятиліть, нікому не було відомо про це. Невідомо, що саме спровокувало розбурхання озера того дня – чи це був зсув, чи просто раптовий викид газу. Але коли це сталося, близько 1,2 кубічних км CO2 було вивільнено приблизно за 20 секунд, що стало смертельним для тих, хто опинився на його шляху. Газ, який є щільнішим за навколишнє повітря, не вбив лише тих, хто перебував на висоті, але ті, хто спали на низькій висоті, ніколи більше не прокинулися. Це не єдине озеро з такою проблемою. Озеро Ківу, розташоване між Демократичною Республікою Конго та Руандою, значно більше за Ніос і оточене густонаселеними районами. Дослідження показали, що масові вимирання в озері відбуваються приблизно раз на тисячу років, або навіть частіше, тому питання не полягає в тому, чи відбудеться наступне вимирання, а в тому, коли це станеться. Події, що сталися на озері Ніос, залишаються загадкою до цього дня. Ця трагедія нагадує нам про незрозумілі сили природи та складність нашого світу.