Могила Іллі Киви: як виглядає місце поховання ліквідованого зрадника

Місце останнього спочинку колишнього українського депутата, який став рупором кремлівської пропаганди, розташоване на одному з найвідоміших цвинтарів російської столиці. Попри гучні заяви за життя, його поховання відбулося без зайвого розголосу лише через шість місяців після смерті.

Ілля Кива, чий шлях проліг від керівника «Правого сектору» на Полтавщині до обвинуваченого у державній зраді втікача, зустрів свою смерть 6 грудня 2023 року в Підмосков’ї. Відповідальність за ліквідацію екснардепа офіційно взяла на себе Служба безпеки України, назвавши це частиною спецоперацій із нейтралізації ворогів держави. Після проведення необхідних процедур тіло було кремоване, а прах чекав на поховання пів року.

Сьогодні могила Киви на Ваганьковському кладовищі має підкреслено стриманий вигляд. Це невелика ділянка, центральним елементом якої є вертикальна стела з темного граніту. На пам’ятнику викарбувано портрет політика, його повне ім’я, а також дати життя та смерті.

Особливістю монумента є вигравіювана цитата, яку за життя часто повторював Кива: «Моя сила в моїй вірі». Територія навколо плити викладена каменем, а саме місце поховання зазвичай прикрашене штучними квітами та вінками, що є характерним для сучасних російських поховань. Жодних державних почестей чи особливих знаків відзнаки, попри його активну співпрацю з окупаційним режимом, на меморіалі не спостерігається.

Такий фінал кар’єри скандального політика став логічним завершенням його переходу на бік ворога. Поховання на Ваганьковському цвинтарі, де спочиває чимало діячів культури та історії, у випадку Киви сприймається багатьма як намагання російської влади бодай якось легітимізувати постать свого вбитого поплічника, хоча сама церемонія пройшла майже непоміченою для широкого загалу.

Нині могила залишається об’єктом уваги хіба що нечисленних прихильників «руського міра», тоді як в Україні ім’я Киви назавжди вписане в історію як символ колабораціонізму та зради національних інтересів.