Лавра була гуртожитком: унікальне фото святині 1967 року

Історичні документи та старі фотографії продовжують дивувати сучасників несподіваними фактами про життя головної української святині у минулому столітті. Навіть найбільш відомі архітектурні пам'ятки Києва у певні періоди використовувалися зовсім не за своїм прямим призначенням. Архівне фото 1967 року, що з'явилося у спільноті «Старі фото Києва», зафіксувало разючий контраст між витонченою бароковою архітектурою та суворим радянським побутом. На знімку видно Ковнірівську дзвіницю, яка в ті часи слугувала звичайним житлом для містян. У період, коли монастир був закритий владою, територія обителі перетворилася на змішану зону, де музейні експозиції межували з комунальними квартирами, облаштованими безпосередньо у колишніх келіях та господарських спорудах. Ковнірівська дзвіниця Києво-Печерської лаври та радянські комуналки у святині Ця унікальна споруда, зведена у XVIII столітті майстром Степаном Ковніром за проєктом Петра Нейолова, вважається шедевром українського бароко. Попри те, що на оздоблення бані та шпилів свого часу витратили кілька кілограмів золота, у 60-х роках минулого століття її нижні яруси використовувалися як службові та житлові приміщення. Витончений ліпний орнамент та коринфські колони стали фоном для повсякденного життя радянських громадян, які мешкали в історичному центрі столиці на правах орендарів державного майна. Радянська доба залишила суперечливий слід у долі архітектурного ансамблю: з одного боку, духовне життя було повністю припинене, а дзвони мовчали десятиліттями, з іншого — держава виділяла кошти на підтримку технічного стану споруд. Зокрема, безпосередньо перед тим, як було зроблено згадане фото, дзвіниця пройшла етап реставрації, що дозволило зберегти її автентичний вигляд. Проте утилітарне використання сакральних об'єктів без урахування їхньої цінності було звичною практикою тогочасного режиму. Лише після відновлення незалежності України Києво-Печерська лавра почала поступово повертатися до своєї первісної місії. Ковнірівська дзвіниця, що височіє на 41 метр над Дальніми печерами, знову стала частиною чинного духовного комплексу, а не місцем проживання мирян.