Рік, що все змінить: чому 2026 може стати катастрофою для режиму Путіна

Російська армія у війні проти України фактично застрягла без відчутного поступу, тоді як Сполучені Штати демонструють здатність до швидких і ефективних військових операцій, а економіка РФ дедалі більше слабшає. Для президента Росії Володимира Путіна 2026 рік може стати особливо складним і створити умови, за яких Кремль буде змушений замислитися над реальними мирними переговорами. Про це йдеться у матеріалі The Wall Street Journal. 2026 рік для Путіна почався з невтішних символів Початок року став для Кремля показовим. Станом на 11 січня тривалість повномасштабної війни проти України сягнула 1 418 днів — стільки ж, скільки, за радянською історіографією, тривала Друга світова війна для СРСР. За той період сталінська армія дійшла до Берліна, тоді як нинішні «успіхи» Росії виглядають значно скромніше. Протягом минулого року російські війська захопили менш ніж 1% української території. Якщо динаміка не зміниться, Кремлю знадобиться ще щонайменше рік, аби вийти на межі Донецької області та встановити контроль над територіями, які Путін висуває як умову припинення війни. Контраст зі США б’є по іміджу російської армії Додатковим ударом по репутації російських збройних сил стали події 3 січня, коли американські військові оперативно затримали венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро разом із його дружиною. Ця операція, як зазначають аналітики, різко контрастувала з тривалими та малоефективними діями російської армії в Україні. Російський політичний аналітик Аббас Галлямов наголосив, що приклад Венесуели продемонстрував, якою може бути справжня «спеціальна військова операція», і ще більше деморалізував російське суспільство та еліти. Ситуацію для Кремля ускладнює й те, що Мадуро вважався одним із найближчих союзників Москви. Економічні та політичні сигнали множаться Ще одним чутливим сигналом стало перехоплення 7 січня американцями нафтового танкера поблизу Ісландії — навіть попри його супровід російським флотом. Це продемонструвало обмежені можливості РФ захищати власні економічні інтереси. Внутрішній тиск також посилюється. Колишній соратник Путіна Дмитро Козак, який залишив посаду на тлі війни, оприлюднив у впливовому російському медіа масштабний план реформ. Російські експерти назвали його спробою глибокої трансформації державних інституцій у відповідь на внутрішні та глобальні виклики. Важливо, що ще у лютому 2022 року Козак був серед тих, хто застерігав Кремль від повномасштабного вторгнення в Україну. Війна виснажує Росію Невдоволення війною зростає навіть серед тих, хто раніше її підтримував. За оцінками The Economist, лише з початку 2025 року до середини жовтня загинули щонайменше 100 тисяч російських військових. Класичну лінію фронту фактично замінила «зона знищення», де безпілотники виводять з ладу до 80% техніки та особового складу з обох боків. Військові витрати Росії у 2025 році сягнули близько 15,5 трлн рублів — у п’ять разів більше, ніж у 2021-му. Водночас доходи від експорту нафти й газу в листопаді 2025 року впали на 34% у річному вимірі. Для покриття рекордного дефіциту бюджету влада підвищила ПДВ, що болісно вдарило по населенню та посилило запит на завершення війни. Соціологічні дані свідчать про зміну настроїв: якщо наприкінці 2024 року за продовження війни виступали 37% росіян, то вже за рік таких залишилося лише 25%, тоді як підтримка мирних переговорів зросла до 67%. Тиск еліт як фактор миру Попри репресивні можливості режиму, Путін не може нескінченно вести війну без підтримки власного оточення. Зростання економічних проблем, блокування активів російських еліт за кордоном і параліч інвестиційної діяльності посилюють напруження всередині системи. Якщо США продовжать і посилять підтримку України, зокрема у протидії російським дронам і ракетам, внутрішня підтримка війни в Кремлі може почати руйнуватися. У такому разі втомлені війною соратники та пов’язані з ними олігархи цілком здатні змусити Путіна погодитися на переговори щодо миру, який буде прийнятним для України.