Війна в Україні триває, і експерти наголошують: усі розмови про можливий мир залишаються лише словами. На тлі звірячих російських обстрілів такі заяви виглядають абсурдними. Після розмов про мир між російським диктатором та президентом США Путін, за словами фахівців, ніби ще більше зухвів — його удари по українських містах у тилу забирають життя сотень людей.

Перспектив завершення війни — миру, перемир’я чи зупинки бойових дій — нині не проглядається. Експерти переконані: поки російський диктатор діє за власним сценарієм, надії на припинення агресії марні.

На думку військового експерта, генерал-лейтенанта у відставці Ігоря Романенка, нині реалізуються підходи, що залежать від можливостей і ресурсів обох сторін.

Мир лише на словах: сценарій диктатора

Генерал Романенко наголошує, що російський диктатор послідовно втілює задумане.

«Путін сформулював свій сценарій дій ще на початку війни і повільно по ньому просувається, він вбиває українців вже четвертий рік. На жаль, американці зараз поводяться таким чином, що багато в чому підіграють диктатору. Це помітно і по санкціях щодо російських нафтових компаній, і по обговоренню варіантів плану миру, яким начебто заважають корупційні скандали в Україні. Трамп просто у цьому не зацікавлений. Чого варта його заява, що він не тиснутиме на Путіна, а також не визначає для нього дедлайнів щодо припинення бойових дій», — зазначає Ігор Романенко.

За його словами, такий стан справ дозволяє Кремлю поступово досягати своїх цілей:

«Його війська просуваються на фронтах, бо ми не маємо рішучої та широкої підтримки союзників, а щоб ми швидше погодилися на умови Путіна, він атакує з повітря Київ, Одесу, Тернопіль та інші міста».

Внутрішній провал: економіка та мобілізація

Романенко зауважує, що власними силами Україна може забезпечити потенціал ЗСУ лише на 40% — і то за умов значної мобілізації ресурсів. Інше має покриватися допомогою союзників.

При цьому генерал підкреслює ключове внутрішнє невиконане завдання:

«Союзники надто повільно набирають обертів щодо постачання військової допомоги, що теж працює на користь Путіну. З іншого боку, ми не виконуємо внутрішнє стратегічне завдання, про яке я говорю давно: справедлива мобілізація, переведення економіки на військові рейки та ухвалення законів рівня “війна”. Невиконання цих пунктів не розуміють і наші союзники».

Експерт також зазначає, що ситуація на фронтах тяжка, а Україна тим часом випускає за кордон молодь 18–22 років — людей, які могли б підсилити оборонно-промисловий комплекс.

Хто грає на користь диктатора?

Генерал-лейтенант закликає позбутися ілюзій щодо поведінки Путіна.

«Путін — старий кедебіст, вихований у бійках на задвірках Пітера, а потім у школі КДБ. Українці не повинні мати ілюзій — він реалізовуватиме свій план, доки матиме ресурси. І, на жаль, цьому сприяють США», — наголошує Романенко.

Він додає:

«Ми вимушені дякувати американцям — і робити це ввічливо. У багатьох високопосадовців це виходить добре, можливо, зі стиснутими зубами. Але одні стискають зуби, інші — ні. Тим, чиї родичі за кордоном, легше, ніж тим, хто живе тут. Як кажуть в Одесі — це дві великі різниці. Поки ми дякуємо США, Росія тисне на фронтах і завдає масованих ударів по містах».

Важкі наслідки: чому слабкий захист неба

Експерт наголошує, що проблеми із ППО — це наслідок неприведення економіки у воєнний режим.

ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до 3 ОШБр. 🇺🇦

«Наш потенціал захисту неба недостатній. Причина — економіка не переведена на військові рейки. Потрібна концентрація людських і фінансових ресурсів на боротьбі з агресором. Ми не реалізовуємо власні можливості, тому й маємо тяжкі наслідки — і на фронті, і під час обстрілів», — каже Романенко.

Без війни Росію не помічатимуть

Публіцист Віталій Портников у своєму дописі пояснює: Росія тримається у глобальному політичному полі завдяки війні.

Федір Лук’янов, наближений до Кремля політолог, теж заявляє: продовження бойових дій — найпереконливіший аргумент Москви у міжнародних переговорах.

Портников нагадує, що у 90-х, коли Росія не воювала, світ фактично “забував” про неї.

«Росія програла цивілізаційне змагання, відвернулася від Європи, стала протекторатом Китаю і важлива світу лише як агресор. Кремль це чудово розуміє. Тому воюватиме стільки, скільки матиме ресурси. А якщо бойові дії припиняться, вони відновляться одразу, щойно ресурси з’являться знову. Бо без війни Росію перестають помічати. І це стосується не лише України — Росії потрібна жертва, щоб залишатися видимою. Україна для цього “зручний” варіант, бо її захоплення відкриває шлях до відновлення імперії», — підсумовує Портников.