Рекорди цинізму: оренда житла біля фронту для ЗСУ обійдеться дорожче, ніж у столиці

У Мережі дедалі частіше обговорюють надзвичайно високі ціни на оренду житла у прифронтових регіонах. Військові скаржаться, що знайти помешкання стає дедалі складніше: місцеві неохоче здають житло або ж вимагають за «втомлену хату» 30–40 тисяч гривень на місяць. Офіцер 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Андрій Козінчук поділився власним досвідом і зауважив, що ставлення до військових на ринку оренди кардинально відрізняється залежно від регіону. «Квест із тьотею Любою»: як шукати житло біля фронту За словами військового, знайти житло на сході країни часто складніше, ніж на заході: «Наприклад, у Львівській області восени 2022 року нам не вдалося зняти житло ні за які гроші — тільки через те, що ми військові. На Волині, навпаки, усе було добре. На сході ситуація 50 на 50: є люди, які ставляться до нас із повагою, але таких меншість. Інші не пускають навіть на поріг або вимагають абсолютно неадекватні суми», — розповідає Козінчук. Щоб знайти хоча б якийсь варіант у прифронтовій зоні, доводиться задіювати всі можливі зв’язки — від місцевої влади до знайомств і навіть сайтів знайомств. «У нас один боєць шукав житло через сайт знайомств — знайомився, фліртував, запрошував на каву, а потім просив допомогти знайти помешкання. У селах це взагалі окрема історія: доводиться звертатися до старости, священника або тьоті Люби, яка торгує самогоном і знає про всіх усе — такий собі “місцевий Google”», — жартує військовий. «Подушна плата» та оренда за 40 тисяч Козінчук пригадує, що в деяких населених пунктах сходу військовим пропонували напівзруйновані будинки за 15 тисяч гривень, а оренда приватного житла іноді сягала 40 тисяч. «В одному селі жінка здавала будинок “подушно” — брала по 3 тисячі гривень із кожного. Там жило 11 чоловіків у трьох кімнатах. Коли я запитав, чи не вважає вона, що наживається на військових, та відповіла: “А що робити? Дочка в медуніверситеті, треба давати хабарі”. До того ж, ця жінка ще й брала гроші за ворожіння», — розповідає офіцер. Часто військові погоджуються навіть на такі умови, бо інших варіантів просто немає. «Ціни на оренду житла на сході неконтрольовані. Міністерство оборони намагається компенсувати витрати через виплату за найм житла, але більшість власників не хочуть укладати офіційні договори, бо тоді доведеться платити податки», — пояснює Козінчук. «Жити в Києві, а здавати солдатам на сході» Офіцер додає, що деякі місцеві мешканці свідомо користуються дефіцитом житла: «Люди переїжджають до Дніпра чи Києва, орендують там квартиру, а своє житло біля фронту здають військовим за великі гроші. Так, є й недобросовісні військові, які можуть пошкодити меблі чи палити в приміщенні, але це радше винятки, ніж правило». За його словами, знайти адекватне житло часто вдається лише після втручання місцевої влади. «У Павлограді мер чесно сказав нам, що вільного житла немає. У деяких містах ситуація взагалі неконтрольована. Але навіть попри це, завжди знаходяться люди, які щиро допомагають. Просто таких, на жаль, меншість», — зазначає Козінчук. «Борщі від господині» і «хати за совість» Рієлтор Сергій Курганов пояснює, що під час війни ринок оренди житла кардинально змінився. «На заході країни ціни різко злетіли: халупи, які коштували 200 доларів, здавали за тисячу. Але були й люди, які впускали переселенців безкоштовно або брали лише за комунальні послуги. Так само і з військовими — все залежить від совісті власника», — каже Курганов. За його словами, деякі власники у прифронтових містах навпаки допомагають: «Є історії, коли господарі впускали військових у вільний будинок, ще й годували їх борщем. Хлопці лише купували продукти. Але це, звісно, радше винятки». «Один орендує, а миється весь взвод» Рієлтор додає, що військові винаймають житло і в Києві — зазвичай парами, рідше поодинці. «Бюджет у середньому — 10–15 тисяч гривень. Але трапляються кумедні випадки. Один військовий оформив договір на однокімнатну квартиру за 12 тисяч, а потім за показниками води виявилось, що там миється весь підрозділ — витрата води за місяць 45 кубів!», — сміється експерт. Сергій Курганов підсумовує: ринок оренди житла для військових — це віддзеркалення людської совісті. Дехто наживається на війні, а хтось безкоштовно ділиться останнім. І саме другі, каже він, — ті, хто по-справжньому підтримують армію.