Саміт НАТО у Гаазі: чи наблизиться Україна до членства?

У центрі уваги саміту НАТО в Гаазі — внутрішні питання Альянсу, зокрема нові зобов’язання щодо оборонних витрат. Щоб уникнути загострення, НАТО уникає тем, які можуть підірвати єдність союзників. Наскільки нинішні дискусії вплинуть на Україну та яку стратегію варто обрати Києву? Центр «Нова Європа» зібрав думки провідних експертів про потенційні можливості для України попри стримані очікування. Ключові висновки: Збільшення оборонних витрат у НАТО як шанс для УкраїниКлючовою темою саміту стане рішення щодо збільшення оборонних витрат до 5% ВВП. Це необхідний крок для зміцнення спроможностей Альянсу в умовах майбутніх конфліктів. Для України це означатиме перспективу довготривалої військової підтримки та сигнал стримування для Росії. Збереження єдності Альянсу понад усеБільшість експертів не очікують проривів у Гаазі: НАТО намагатиметься уникати конфліктних тем, зокрема обговорення членства України, щоб не провокувати розбіжностей, особливо у світлі можливої перемоги Дональда Трампа. Ставка на «тихі» перемогиПопри відсутність гучних рішень, Київ має зосередитися на досягненні дипломатичних успіхів: посиленні участі США, створенні механізмів довгострокової підтримки, просуванні стратегічних ініціатив. Альтернативні гарантії безпекиОскільки членство в НАТО залишається відкладеним, Україні слід шукати проміжні безпекові гарантії: посилення двосторонньої співпраці, поступова інтеграція до Об’єднаних експедиційних сил, розвиток власного ВПК. Україна як ключ до безпеки ЄвропиКиїв має позиціонувати себе не як прохача, а як активного гравця європейської безпеки. Інвестиції в українську оборонну галузь та її інтеграція до спільної архітектури безпеки слугуватимуть основою для нової ролі України — як «арсеналу демократії». Погляди експертів: Стефані Бабст (Німеччина) зазначає, що Гаазький саміт навряд чи призведе до стратегічних рішень, оскільки союзники намагаються уникнути конфліктів із Трампом. Вона радить Україні тиснути на партнерів щодо військової допомоги та водночас шукати обережні шляхи отримання гарантій безпеки, зокрема через JEF (Об’єднані експедиційні сили). Ерік Чіарамелла (США) вважає, що головним досягненням буде підтвердження намірів НАТО інвестувати у стримування. Частина цих коштів може піти на потреби ЗСУ. Щодо членства України краще утриматися від заяв, аби уникнути розколу. Також він підтримує ідею мирної ініціативи, де Україна матиме право на самооборону без обмежень. Фредрік Весслау (Швеція) прогнозує, що саміт буде лаконічним і контрольованим. Європа залишається відданою Україні, що може проявитися у нових пакетах допомоги. Він вважає, що інвестиції в оборону Європи також зміцнюють обороноздатність України. Джеймс Карафано (США) наголошує на розвитку українського ВПК як пріоритеті. Він бачить Україну не лише як споживача, а як виробника безпеки. НАТО має підтримати інфраструктурні проєкти та протиракетну оборону на двосторонньому рівні. Леонід Літра (Україна) наголошує, що Київ не отримає проривів, але може отримати інституційну підтримку через включення військової допомоги до офіційних зобов’язань НАТО. Це убезпечить від ситуативних рішень і забезпечить стабільну підтримку. Нона Міхелідзе (Італія) закликає змінити дискурс — говорити не лише про те, що НАТО може дати Україні, а й про те, що Україна вже дає Альянсу. Її досвід, стійкість і технологічні інновації роблять її цінним союзником у боротьбі за демократію. У підсумку: саміт у Гаазі — це шанс для України консолідувати підтримку, просунути нові формати співпраці та зміцнити власні позиції як повноцінного партнера євроатлантичної безпеки.