Поки увага світу прикута до подій на Близькому Сході, Росія стрімко просувається вглиб України. Київ опинився під тиском із кількох фронтів — і на полі бою, і в міжнародній політиці.

Про це повідомляє німецьке видання WELT.

Президент України Володимир Зеленський не зміг провести заплановану зустріч із Дональдом Трампом на саміті G7 у Канаді, де мали обговорювати додаткові санкції проти Росії й нові пакети озброєнь. Президент США достроково залишив саміт через кризу на Близькому Сході, залучивши Путіна до переговорів між Ізраїлем та Іраном. Цей крок виглядає як ігнорування інтересів України, яка вже понад три роки веде оборонну війну проти російського вторгнення. Трамп також стримано поставився до ідеї нових санкцій і публічно підтримав повернення Росії до формату G8.

На фронті ситуація не менш тривожна. За даними The Wall Street Journal, у травні російські війська захопили більше територій, ніж у будь-який інший період повномасштабної війни. Окупаційні сили щодня просуваються на 15–20 км, долаючи навіть четверту — часто кустарну — лінію оборони, збудовану місцями лише з колючого дроту. Окрім уже окупованих Криму, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини, Кремль намагається розширити контроль на Сумську, Харківську та Дніпропетровську області.

Новий літній наступ Росії розпочався в червні і супроводжується масованими ударами крилатих ракет, дронів з оптоволоконним управлінням та інтенсивним скиданням планувальних авіабомб — за місяць їх кількість досягла шести тисяч, деякі снаряди важать по кілька тонн. Окремі підрозділи ЗСУ вже опинилися в оперативному оточенні, як у районі Торецька на Донбасі.

Водночас поставки західної зброї різко скоротилися порівняно з 2023 роком. Хоч боєприпасів ще достатньо, критично не вистачає артилерії, а втрати сучасної техніки, зокрема танків Leopard 2, досі не компенсовані. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що Росія виробляє за три місяці обсяг зброї, еквівалентний річному виробництву всього Альянсу.

Українські бригади виснажені, багатьом бракує не лише техніки, а й особового складу. Тим часом у РФ зростає мобілізаційний резерв: чимало чоловіків прагнуть потрапити до війська, щоб встигнути отримати високі грошові бонуси перед потенційним завершенням бойових дій.

Крім того, Вашингтон дедалі частіше змінює пріоритети. Передані Україні системи ППО, зокрема установки «Вампір», перенаправляють на Близький Схід. Запаси американського озброєння також зменшуються — адмірал Сем Папаро попереджав, що ресурси ППО США вже недостатні для стримування Китаю.

Військовий аналітик Маркус Рейснер із Міністерства оборони Австрії радить не переоцінювати значення нинішніх територіальних здобутків Росії. За його словами, вирішальним буде не довжина фронту, а витривалість сторін: «Питання не в тому, як довго триматиметься Росія, а скільки витримає Україна».

Сценарій 1: Захід змінює гру

Один із можливих, але малоймовірних сценаріїв — жорсткі дії Заходу. США та союзники ігнорують ядерний шантаж Кремля і нарешті надають Україні всю необхідну, далекобійну й сучасну зброю в достатній кількості. Таку позицію публічно підтримують президент Зеленський і генсек НАТО Марк Рютте, наголошуючи, що лише це дозволить Києву ефективно стримувати агресію.

Паралельно Захід може суттєво посилити економічний тиск на Росію, запровадивши нові санкції, які практично повністю блокують доступ РФ до високотехнологічних товарів, міжнародних платіжних систем і більшої частини доходів від експорту енергоресурсів.

Якщо Кремль утримається від застосування тактичної ядерної зброї — що WELT вважає малоймовірним — російська армія опиниться під критичним тиском і Москва може бути змушена погодитися на припинення бойових дій без попередніх умов. Переговори про мир могли б стартувати на основі існуючої лінії фронту. Україна, хоч і втратить частину територій, збереже державність, а Крим і кілька регіонів тимчасово залишаться під контролем РФ.

Прогноз: Цей сценарій наразі видається малоймовірним. Захід не готовий до масштабного переозброєння України і запровадження суворих санкцій через побоювання ескалації та економічних втрат.

Сценарій 2: Повна перемога Кремля

У цьому варіанті США поступово згортають підтримку України, перекладаючи основний тягар на Європу та інших союзників. Дональд Трамп вважає це логічним, адже Вашингтон хоче зосередитись на Індо-Тихоокеанському регіоні й відмовитися від ролі «світового поліцейського».

Зближення з Росією здається Трампу вигідним через спільне освоєння Арктики, розробку рідкоземельних металів у Сибіру і полегшення американського бізнесу на Близькому Сході та в Африці. Відновлення діалогу з Москвою може розбалансувати союз РФ із Китаєм.

Трамп звинувачує Зеленського в ескалації конфлікту, вважаючи, що Київ суперечить інтересам США. Без підтримки Вашингтона Україна опиниться у стратегічному глухому куті. Європа частково компенсує втрату США, але ненадовго.

У результаті Росія розширить контроль над великою частиною України, можливо, відібравши у неї доступ до моря. Вздовж лівого берега Дніпра може з’явитися демілітаризована зона, запропонована Москвою і Пекіном. Зеленського усунуть від влади, а Україна отримає формальні гарантії безпеки без повного суверенітету. Новий уряд буде обмежено незалежним, а розширення НАТО на пострадянському просторі припиниться.

ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до 3 ОШБр. 🇺🇦

Прогноз: WELT оцінює ймовірність цього сценарію приблизно у 35%. Він вигідний Трампу і відкриває шлях до нового формату співпраці США з Росією.

Сценарій 3: Заморожений конфлікт і ампутація України

У цьому варіанті війна триває, але Україна поступово виснажується через обмежену підтримку Заходу. Росія повільно просувається, до кінця року може захопити Харків — друге за розміром місто. Це стане переломним моментом, після якого Захід тиснутиме на Київ із вимогою почати переговори і припинити війну.

Переговори можуть затягнутися, а конфлікт заморозиться на умовах Москви. Україна втратить контроль над значною частиною територій і погодиться на буферну демілітаризовану зону вздовж лінії фронту, щоб Росія убезпечила себе від ударів.

Мирної угоди не буде. Військовий аналітик Маркус Рейснер порівнює таку ситуацію з Корейським півостровом — зі стабільним, але нестабільним балансом сил. Москва зміцнить економічну співпрацю з Вашингтоном, а НАТО продовжить переозброєння.

Прогноз: Ймовірність цього сценарію — близько 65%. Це найреалістичніший варіант для Заходу, що дозволяє уникнути ескалації, задовольнити безпекові інтереси США і ЄС, а Росії — отримати буфер і розширити вплив у світі.