Степан Хмара: рік без героя, пошкоджена могила та історія його трьох дітей

21 лютого виповнюється рік з дня смерті видатного українського політика, правозахисника та дисидента Степана Хмари. Він помер у віці 86 років, залишивши по собі історію боротьби за незалежність України та родину, яка продовжує його справу і зберігає пам'ять про нього. Однак навіть після смерті Хмара залишається мішенню для ворогів України. Восени минулого року його могилу на Байковому кладовищі пошкодили вандали, розбивши портрет політика. Попри це, поховання залишилося неушкодженим, а рідні дисидента продовжують доглядати за місцем його останнього спочинку. Степан Хмара помер у лікарні після тривалої боротьби з онкологією. Напередодні його стан різко погіршився, і він потрапив до реанімації. Про його смерть повідомила дружина Роксолана Хмара, яка зізналася, що до останнього сподівалася на перемогу України над Росією. У жовтні 2024 року стало відомо про наругу над могилою Хмари, коли невідомі пошкодили його портрет, завдавши удару кулаком або твердим предметом. Про інцидент повідомив Степан Брацюнь, який відвідав Байкове кладовище. У Степана Хмари залишилося троє дітей: син Роман, донька Соломія та молодший син Тарас. Соломія Хмара понад 30 років живе в Канаді, заміжня за українським скрипалем-віртуозом Василем Попадюком і має троє доньок. Чоловік розповідав, що вона приїжджала до України разом зі старшою донькою, щоб провести батька в останню путь. Старший син Роман проживає в Чернівцях, а молодший Тарас – у Києві. Степан Хмара народився 12 жовтня 1937 року у Львівській області і присвятив своє життя боротьбі за незалежність України. У 1980 році його заарештували за "антирадянську пропаганду" та засудили до 7 років таборів і 5 років заслання. Він провів 306 днів у карцері, але не зламався. Після звільнення у 1987 році став одним із лідерів Української Гельсінської спілки. Після здобуття незалежності України активно підтримував демократичні рухи, був учасником Помаранчевої революції, критикував проросійський уряд і всіх президентів. Його внесок у боротьбу за незалежність України відзначено найвищими державними нагородами, включаючи звання Героя України, Орден Свободи та Орден князя Ярослава Мудрого. Хмара залишався активним до останніх років свого життя, підтримуючи українських військових, критикуючи владу за недостатню боротьбу з Росією та борючись за права політв'язнів.