ISW: стрімке падіння режиму Асада в Сирії – стратегічна поразка Кремля

Миттєвий крах режиму Башара Асада в Сирії, який Кремль допомагав підтримувати з 2015 року, є стратегічною політичною поразкою для країни-агресора Росії. Він вкинув у кризу й сам Кремль, оскільки той прагне зберегти свої військові бази в країні, де триває наступ повстанців. Про це йдеться у зведенні Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW). Аналітики пояснили, що втрата російських баз у Сирії матиме серйозні наслідки для глобального військового сліду та здатності РФ діяти в Африці. Росія втрутилася у сирійські події від імені Асада в 2015 році, щоб підтримати його режим після того, як у 2011-мув країні почалися масові протести в межах більшого руху "Арабська весна", який спровокував громадянську війну та загрожував усуненням президента. Російський диктатор Володимир Путін тривалий час розглядав "кольорові революції", які привели до появи нових демократичних урядів у колишніх радянських державах, як загрозу стабільності та безпеці його власного режиму. Також він ширше виступає проти демократичних рухів, спрямованих на вигнання союзників Кремля – авторитарних правителів у всьому світі, оскільки вважає ці рухи перешкодою його зусиллям створити його багатополярний світ, де Росія та ключові авторитарні її союзники й партнери відіграють головну роль. "Неспроможність або рішення Росії не зміцнювати режим Асада, оскільки наступ сирійської опозиції стрімко посилився по всій країні, також вдарить по довірі союзників до Росії як до надійного й ефективного партнера з безпеки. А це зі свого боку негативно вплине на здатність Путіна заручитися підтримкою союзних держав для його бажаного багатополярного світу", – оцінили в ISW. У день захоплення повстанцями Дамаска й рішення сирійського прем’єра передати владу мирним шляхом, 8 грудня, кремлівський інформаційний канал ТАСС із посиланням на джерело в Кремлі повідомив, що Башар Асад і його сім'я втекли до Москви, а російська влада надала їм політичний притулок. Так Путін зміг забезпечити виживання самого Асада, але не зміг досягти тієї основної мети, з якою він колись втрутився в громадянську війну в Сирії – зміцнення режиму Асада та запобігання втрати ним влади. Також втручанням у події в Сирії 2015-го російський диктатор сподівався гарантувати безпеку своїх військових баз у Сирії, підтримати ширші зусилля РФ щодо поширення влади в Середземному та Червоному морях, збільшити її глобальний слід на Близькому Сході та в Африці й загалом загрожувати південному флангу НАТО. "Тому нині Росія намагається захистити свої бази в Сирії, оскільки опозиційні сили приходять до влади. Але подальша військова присутність Росії в країні не гарантована, особливо тому, що її дії на підтримку Асада протягом останніх дев’яти років, ймовірно, підірвали здатність Москви сформувати міцні, позитивні відносини з правлячими сирійськими опозиційними групами", – вважають в ISW. Аналітики кажуть, що втрата російських баз у Сирії матиме серйозні наслідки для глобального військового сліду та здатності Росії діяти в Африці. Москва використовувала свою військово-морську базу в Тартусі, щоб спрямувати могутність у Середземне море, загрожувати південному флангу НАТО та зв’язати свої чорноморські активи з Середземним морем. Втрата баз може порушити російське матеріально-технічне забезпечення, зусилля з поповнення запасів і ротацію Африканського корпусу, зокрема послаблюючи операції РФ та її потужність у Лівії й Африці на південь від Сахари. Росія могла б спробувати використати свою присутність у Лівії чи Судані як альтернативу, але відсутність офіційних угод із цими країнами та недостатня інфраструктура робить їх неадекватними замінниками. "Так, крах режиму Асада та нездатність Росії зберегти безпеку режиму також завдасть шкоди глобальному її іміджу як надійного союзника, загрожуючи її впливу на африканських автократів, яких Росія прагне підтримати, і її ширшій геополітичній меті – позиції глобальної наддержави", – підсумували військові експерти.