Лідія Ломіковська, яка сама вийшла з окупованого Очеретино у свої 98 років, дала інтерв’ю виданню The New York Times. У ньому українка розповіла про причини свого рішення та поділилася подробицями ризикованого шляху.

За словами жінки, у рідному місті вона пережила і голодомор, і сталінські репресії, і німецьку окупацію, але під захистом Росії бабуся жити відмовилася навідріз.

ЗСУ запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонди «Повернись живим» та «Сталеві крила». Стань частиною історії та захисти Україну, приєднуйтесь до "Гвардії Наступу". 🇺🇦

Будучи відокремленою від решти сім’ї, яка опинилася по інший бік фронту, Ломиковська вирішила, що єдиний її шанс спробувати пішки вийти з окупації.

«Я йшла всю дорогу, і ніде нікого не було, тільки постріли, і я думала, чи не в мене стріляють. Я йшла, перехрестившись, і думала, якби ця війна закінчилася, якби тільки все припинилося», — зізналася бабуся.