Чому у СРСР постійно стояли черги у магазини

Люди, які добре пам’ятають СРСР, одним з найтяжчих своїх спогадів називають черги. Щоби отримати якийсь товар часом доводилось вистоювати по кілька годин і пережити не один конфлікт з сусідами по черзі. Так, черги існують і зараз. Подивіться, наприклад, на магазини техніки Apple у день виходу нового iPhone. Але це поодинокі випадки. В Радянському Союзі доводилось вистоювати їх буквально за всім. Більше про тогочасні черги розповів блогер і дослідник побуту в СРСР Максим Мирович. Він, зокрема, наголосив, що тотальний дефіцит і, як наслідок, необхідність годинами стояти у надії принести додому хоч щось, не був наслідком горбачовської перебудови, як зараз стверджують охочі повернути Союз. Так у фільмі "Новосілля Олега Попова" 1960 року вони показані в усіх подробицях. Чому з’являлись черги З’являтись черги почали через дефіцит товарів, який став наслідком планової радянської економіки. Попит часто значно перевищував заплановану пропозицію, тому люди збирались там, де можна щось отримати, в надії, що на них товару вистачить. План виробництва затверджувався керівниками комуністичної партії, а не формувався фактичним попитом, як у ринковій економіці. Тому нерідкою була ситуація, коли, умовно, пресів для часника виробляли аж з запасом, а пилососів бракувало. Прес можна було купити в будь-який момент і він лежав у кожному домі, а от за пилососами збирались величезні черги. Такі помилки в плануванні були постійними, а отже і черги – повсюдними. Інша проблема, яку породжувала планова економіка, це низька якість товарів. Відсутність конкуренції не стимулювала виробників поліпшувати те, що вони виробляли – все одно люди розкуплять, щоби у них було хоч щось. Шалений попит виникав навіть на те, що зламається за місяць. Бо навіть такий ненадійний товар краще, ніж взагалі нічого, вважали радянські громадяни. І ремонтували куплене самотужки. На які товари черги були найбільшими Якщо коротко, то радянським людям доводилось стояти буквально за усім. Існували навіть черги за житлом або автомобілями, які могли тривати десятиліттями, але за ними стежили радянські бюрократи, які могли, до речі, торгувати місцями і тасувати порядок за певну винагороду. Фізично доводилось вистоювати навіть дуже прості побутові товари. Продукти харчування Стояти у черзі доводилось навіть за підгнилими плодами у неприємний смердючий овочевий. Що вже казати про відносно якісні продукти, як сиров'ялена або сирокопчена ковбаса. За ними навіть їздили у більш багаті регіони. Існували так звані ковбасні електрички, на яких люди катались у вихідні, щоби добути їжі для сім’ї. Практично завжди вишиковувались люди за екзотичними фруктами, як мандарини чи банани. Постійно в доступі були хіба що яблука. Цінувались і "збирали аудиторію" польські заморожені овочі, угорський зелений горошок та болгарський кетчуп, а також якісні солодощі. При цьому за кожним продуктом доводилось стояти окремо. Торгівля була організована не так, як зараз, коли майже всі потрібні споживчі товари можна купити в одному супермаркеті. Навіть в універмагах була окрема черга у кожен відділ – молочний, м’ясний, овочевий. Тому нерідко на закупи ходили цілими сім’ями, залишаючи по одному члену родину в окремій черзі. Одяг та взуття Купити якісний готовий одяг в СРСР було майже нереально. Тому шити та в’язати вміла чи не кожна жінка. А поява болон’євих курток чи чобіт, які вдома виготовити складно, викликала справжній ажіотаж. При цьому часто виникала ситуація, коли в магазині з’являлась лише одна модель чи всього кілька розмірів. Брали навіть те, що не підходило, бо у людей не залишалось іншого виходу. Непідходящий одяг перешивали. Нерідко одягом працівники магазинів торгували "з чорного входу". Але і ціна в такому разі була вища. Косметика та засоби гігієни Радянська промисловість була налаштована на забезпечення військово-промислового комплексу, а про потреби простих громадян дбали в останню чергу. Тому навіть більш-менш доступний туалетний папір в СРСР з’явився аж на початку 70-х рр. Косметика і засоби гігієни під категорію товарів першої необхідності не підпадали, тому їх завжди бракувало. А це викликало черги. Той же туалетний папір після кількох годин стояння скуповували десятками рулонів, щоби якнайдовше відкласти наступний такий візит. Куплене гордо несли додому, накинувши в’язанку на шию, як намисто. Алкоголь та сигарети Для радянської людини не рідкістю було курити так звану махорку або самосаджений тютюн. В магазинах якісні сигарети були справжньою рідкістю. Якщо вдавалось роздобути пачку імпортних, їх берегли, як зараз бережуть дорогі сигари. Ситуація з алкоголем особливо загострилась за Горбачова, який вирішив запровадити "сухий закон". За його умовами, горілку продавали тільки у чітко визначених магазинах і в обмежений час. Тому до відкриття лікеро-горілчаного біля його входу збирався уже чималенький натовп.