28 липня 1982 року після трагедії на фехтувальній доріжці в італійській лікарні помер легендарний український рапірист Володимир Смирнов. Технічний, атлетичний, потужний і невгамовний – таким був у бою триразовий чемпіон світу з Рубіжного. Але клинок суперника, який зламався під час поєдинку, завдав йому травми, несумісної з життям.

У 40-ві роковини смерті великого спортсмена OBOZREVATEL вирішив згадати найстрашнішу трагедію у фехтуванні, яка назавжди змінила цей шляхетний вид спорту.

Смирнова вважали фехтувальником від Бога, адже крім майстерного володіння рапіри на Олімпіаді-1980 він примудрився відхопити ще й “бронзу” ОІ у шпазі. Володимир тренувався у Київській школі у Віктора Бикова, та й сам багато працював над удосконаленням фехтування. Після важких тренувань міг постукати до кімнати Бикова і запитати: “Тренере, ви не спите? Я тут ще прийомчик придумав”.

Як пізніше згадував Биков, Смирнов сильно нервувався перед поїздкою на фатальний для себе чемпіонат світу-1982. Володимир постійно вигадував причини, щоб скасувати поїздку, скаржився, що погано готовий і краще залишиться вдома та відпочине, щоб не підводити команду. До того ж напередодні ЧС у СРСР Бикова зробили невиїзним та заборонили летіти до Італії.

Можна тільки здогадуватися, скільки ще міг виграти українець, якби не фатальний укол, зроблений 20 липня 1982 року на чемпіонаті світу в Римі під час поєдинку СРСР та ФРН. Смирнов, який був першим номером світового рейтингу, зустрічався із другим – німцем Маттіасом Бером.

При взаємній атаці рапіра німця вдарилася в плече Смирнову і зламалася, але Бер за інерцією продовжив рух рукою – і обрубок клинка пробив маску 28-річного Смирнова, увійшовши до лівої очниці. Бер стрімко витяг залишок клинка, Володимир із криком зняв маску і впав.

Биков у розмові з fakty.ua згадував, що перед поєдинком Володя свою захисну маску поміняв на чужу – начебто, на кращу, нову.

“Може, якби він у своїй залишився, не трапилося б цієї трагедії. Та й клинок німця не просто зламався, а “розколовся” вздовж по косій. Кінець вийшов як загострене шило, яке й потрапило до гнізда захисної маски. Якби клинок просто зламався, він би вдарився об маску і не зміг пройти між осередками. А якби гострий кінець потрапив на міліметр вище, у надбрівну дугу, Володя відбувся б синцем…” – міркував тренер.

Фехтувальника оперативно доправили до клініки за 30 км від Риму, де свого часу після замаху лікувався Папа Римський Іван Павло II. Але мозок українця, куди клинок увійшов на 14 см, уже практично не функціонував.

Світова преса жила цією трагічною історією багато тижнів, вивчивши до найменших подробиць і сам поєдинок, і головних дійових осіб, і проблеми з фехтувальною зброєю. А у СРСР у цей час була тиша, наче нічого не трапилося, наче це не вони втратили свого найкращого рапіриста.

Дружину Емму навіть не випустили до Італії, щоб попрощатися з Володимиром. І як би не хотіли римські лікарі врятувати видатного фехтувальника, після довгих обговорень зрозуміли, що безсилі. Мозок Смирнова був мертвий, і після 8 днів штучної коми лікарі від’єднали апарати, які підтримували життя українського генія.

Збройні Сили України запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонд «Повернись живим». Долучитись до волонтерства, або отримати допомогу через державний портал viyna.net. Все буде Україна! 🇺🇦

Володимира поховали на Лук’янівському цвинтарі, а його загибель призвела до серйозних змін в екіпіруванні – посилили захист масок і форми, клинки стали гнучкішими, щоб легко не ламалися, і змінили вимоги до навантаження на кінчик рапіри та шпаги. Наразі екіпірування витримує уколи вчетверо більшої сили, ніж за часів Смирнова.

Дружина фехтувальника Емма, яка залишилася сама з двома дітьми, намагалася домогтися, щоб про смерть Володимира розповіли в СРСР, просила написати матеріал у пресі на згадку про олімпійського чемпіона. Але чула лише відмови. Обмежилися невеличким та сухим некрологом в одній із газет.

Сім’я Смирнових жила у Києві в одній зі столичних багатоповерхівок на Оболоні разом із мамою Емми. Але після смерті рапіриста дружина отримала лише сім рублів надбавки до стандартної пенсії за втрату годувальника. Пізніше видали ще 300 рублів компенсації. Іноземні спортсмени також зібрали гроші для родини Володимира, але спортивне керівництво СРСР від них відмовилося.

Німець Бер після того поєдинку на якийсь час кидав спорт. Він понад два десятиліття жив із почуттям провини, лікувався від депресії, а 2002-го ледве не вчинив самогубство. Зрештою, німецькі журналісти влаштували йому зустріч з Еммою, яка зізналася, що ніколи не звинувачувала Маттіаса. Вони разом сходили на могилу Володимира, де Бер заплакав…